Сентября 20, 2017, 02:32:47 pm *
Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
Вам не пришло письмо с кодом активации?

Войти
Новости: :: Український інтерфейс форуму  (http://ukrmedserv.com/smf/index.php?language=ukrainian)::
::  Русский интерфейс форума (http://ukrmedserv.com/smf/index.php?language=russian)::
 
   Начало   Помощь Поиск Войти Регистрация  
Страниц: [1]
  Печать  
Автор Тема: Позор! Учебник "Медицинская биология" получил Госпремию  (Прочитано 51112 раз)
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« : Декабря 12, 2007, 03:52:10 pm »

Відкритий лист до Міністерства освіти від 7 грудня 2007 р.

Міністерство освіти і науки України,
Міністру освіти і науки України,
Колегії Міністерства освіти і науки України

ЗВЕРНЕННЯ
ЩОДО ПОДАННЯ ПІДРУЧНИКА З МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ
НА ЗДОБУТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ

Вельмишановний пане міністре! Вельмишановні члени Колегії!

На здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2007 року навчальними закладами на розгляд Колегії Міністерства освіти і науки за №19 поданий підручник за редакцією члена-кореспондента АПН України, професора Пішака В.П. та професора Бажори Ю.І. "Медична біологія" (Вінниця: Нова книга, 2004), про що можна довідатися на сайті міністерства за адресою http://www.mon.gov.ua/newstmp/12_12/2.
Я виступаю категорично ПРОТИ нагородження цього підручника Державною премією Україні, оскільки таке нагородження стало б знущанням над здоровим глуздом і зганьбило б Міністерство освіти і науки, яке стало б у такому випадку просто посміховиськом на весь світ. Досить із нас лаврів Т. Д. Лисенко, про якого пишуть усі іноземні підручники з генетики й сміються над ним.
На мій погляд, цей підручник не тільки не може бути нагороджений цією премією, але й потребує вилучення з використання, бо треба врятувати студентів від спілкування з подібною літературою. Для цього існують такі причини:
1.   Підручник має грубі помилки наукового змісту й застарілі відомості.
2.   Підручник має велику кількість значних недоліків методичного характеру.
3.   Підручник має велику кількість стилістичних недоліків.
4.   Підручник має велику кількість орфографічних і друкарських помилок.

1.   Грубі помилки наукового змісту.
1.1. На с. 97 при описі процесингу вказується, що "за допомогою ферментів-рестриктаз вирізаються інтронні ділянки" в молекулі про-іРНК. Насправді рестриктази розрізають молекули ДНК, а не РНК, вони знаходяться в бактеріях, а не еукаріотичних клітинах, і не мають жодного стосунку до сплайсингу. Очевидно, автори абсолютно не розуміють суті самого явища рестрикції–модифікації в бактеріях. Можна тільки уявити, як викладачі будуть укладати тестові питання на зразок "Які ферменти розрізають про-іРНК?", "Що вирізають рестриктази?" і тому подібне. Бідні студенти!
1.2. На с. 120 написано, що "на даний час точно невідомо, які фактори спонукають клітину до мітозу", хоча стаття про фактор стимуляції мітозу – білок циклін – була надрукована в журналі Cell у 1983 р. (т. 33, с. 389), за 20 років (!) до публікації цього підручника, не говорячи вже про подальші публікації!
1.3. На с. 170 говориться про те, що X- і Y-хромосоми мають гомологічні ділянки з однаковими генами ("перша підгрупа"), що відповідають за пігментну ксеродерму, хворобу Огучі тощо й "переходять із X- у Y-хромосому". Але ж це застарілі дані (1970-х років), які кочують із підручника в підручник, часто з відповідними малюнками, хоча вже у 1980 х роках стало відомо, що таких великих ділянок, що містять однакові гени, немає. І що таке гени, "частково зчеплені зі статтю"? Що таке "гени, частково зчеплені із Y-хромосомою"? Які є особливості в характері їхнього успадкування? Та чи є вони?
1.4. На с. 93 знаходимо, що світлову репарацію здійснює фотолігаза, хоча насправді це робить фотоліаза. На с. 94 неправильна назва ферменту повторюється. Але ж є й фермент ДНК-лігаза, тому плутати ліазу з лігазою не можна аж ніяк!
1.5. На с. 102 читаємо: "Згодом розташований кодон ТАЦ (сайт ініціації трансляції) з'являється в утвореній іРНК". Яка дурниця! Сайтом ініціації трансляції є кодон АУГ, про це написано навіть у шкільному підручнику.
1.6. Виявляється, під час реплікації ДНК "ДНК-лігази руйнують РНК-затравки на відстаючих ланцюгах ДНК" (с. 90). А ми-то думали, що цим займається РНКаза H, а ДНК-лігаза зшиває фрагменти ДНК! Це ж автори підручника зробили нове відкриття в молекулярній генетиці!
1.7. На с. 48 читаємо: "Зокрема встановлено... 4) усі клітини розділені мембранами на компартменти..." – але ж це не стосується прокаріотів!!! Треба було б підкреслити, що мова йде лише про еукаріотів.
1.8. Дуже дивним є перелік лауреатів Нобелівської премії (с. 15) – їх усього лише 33, причому треба, мабуть, розуміти, що між 1908 і 1933 роками та після 1999 р. генетикам премій не давали. А де ж А. Коссель (1910 р.)? Де Г. Шпеман (1935 р.), про досліди якого йдеться в книзі? Де А. Тодд (1957 р.), М. Дельбрюк та інші? А де лауреати, що відомі всім молекулярним генетикам – У. Гілберт і Ф. Сенгер (1980 р.), що розробили способи визначення послідовності нуклоеотидів, без чого неможливий був би розвиток генної інженерії? Відсутні лауреати, які отримали премію за дослідження паразитів (Р. Росс і Ш. Лаверан).
1.9. Абсолютно неграмотним є включення термінів "плейотропія", "пенетрантність" і "експресивність" до розділу 1.3.2.8 "Полігенне успадкування кількісних ознак" (с. 160-163). До чого тут пенетрантність? Наведений приклад із полідактилії (с. 163), але ж це якісна ознака, а зовсім не кількісна (хоча тут і підраховується кількість пальців)! На с. 160 неправильно написано, що плейотропія – тип взаємодії неалельних генів! Де ж на с. 161 пояснюється, що на ознаку впливають декілька генів? Навпаки, мова йде про вплив одного гена на кілька ознак! Автори абсолютно не розуміють, про що пишуть!
1.10. На с. 172 читаємо, що алельні гени груп крові позначаються "різними літерами латинського алфавіту" JA, JB, J0, тоді як, по-перше, у всій світовій літературі його позначають як I, по-друге, це не різні літери, а однакові, а різними є верхні індекси при цих літерах. По-третє, написано, що гени так позначаються "як виняток з правил генетики", а насправді це зовсім не виняток, а спосіб позначення множинних алелів, просто автори підручника цього не знають.
1.11. Наводяться застарілі латинські назви лейшманій (Leishmania tropica minor і L. tropica major, тоді як треба Leishmania tropica і L. major), лямблії (Lamblia intestinalis, яка вже давно змінилася на Giardia lamblia), бичачого ціп'яка (Taeniarhynchus saginatus змінено на Taenia saginata), альвеокока (Alveococcus multilocularis змінено на Echinococcus multilocularis), волосоголовця (Trichocephalus trichiurus змінено на Trichuris trichiura із відповідною зміною назви хвороби трихоцефальоз на трихуроз). Це свідчить про те, що автори зовсім не слідкують за сучасною літературою, навіть російськими підручниками.
1.12. На с. 459 про кишкову амебу говориться, що вона "патогенної дії не викликає" (мабуть, правильно – патогенної дії не має), а на с. 458 у тексті про життєвий цикл говориться, що вона "паразитує у людини". Але ж якщо паразитує, то має патогенний вплив, і навпаки, якщо не має, то не паразитує, а є коменсалом.
- Продовження далі -
Записан
Форум медичного порталу UKRMEDSERV.COM
« : Декабря 12, 2007, 03:52:10 pm »

 Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #1 : Декабря 12, 2007, 03:56:30 pm »

2.   Суттєві недоліки методичного характеру.
2.1. Підручник написаний колективом авторів – працювали 15 докторів і кандидатів наук, між якими були розподілені окремі глави. Але генетика (значний розділ підручника) – це не паразитологія, тут матеріал у значній мірі взаємопов'язаний, і це потребує величезної роботи редактора, щоб привести текст до одного стилю, щоб було логічне викладення матеріалу. Вочевидь, редактори – професори Пішак В.П. і Бажора Ю.І. – поставилися до цієї роботи поверхнево. Так, на с. 124 говориться про менделівське успадкування, на с. 125 про аутосомно-рецесивні захворювання, але цей матеріал із відповідною термінологією детально викладається лише далі, на сс.155 і 157! Це нам зрозуміло – відповідні глави писали різні автори. Але навіщо тоді редактори підручника? Генна мутація вперше згадується на с. 28 без будь-якого пояснення, а далі ми про неї детально читаємо аж на с. 109. На с. 149 у відповідях до питання №2 читаємо про геномні мутації, але ж термін цей до цього ніде не пояснювався й у тлумачному словнику (с. 621) відсутній.
2.2. Дуже складною є нумерація параграфів – до четвертого знака (наприклад, 1.3.2.42), що є незручним у користуванні. До того ж у розділах паразитології (3.2-3.5) у самому тексті є така нумерація (наприклад, на с. 488 – п. 3.4.2.1), а в Змісті (с. вісім) чомусь нумерація до 4-го знака відсутня. Як це зрозуміти?
2.3. Абсолютно незрозуміло, чому формулу для розрахунку коефіцієнта спадковості за конкордантністю близнюків автори навели на с. 154 у розділі "1.3.2.3 Фенотип людини" замість того, щоб дати її у підрозділі "Близнюковий метод" на с. 182, де вона відсутня, і тоді не робити там посилання на с. 154. Треба показати на прикладах, як ця формула працює, а не просто написати на с. 154, що при H=1 "ознака цілком визначається спадковим компонентом", далі говорити, що при туберкульозі "конкордантність монозиготних близнюків значно вища, ніж дизиготних", а таблицю із цифрами конкордантності для різних хвороб давати на с. 183-184, причому про туберкульоз ми там цифр не знайдемо, хоча туберкульоз на с. 183 знову згадується! Тобто студенти повинні просто читати текст і визуджувати його, не маючи перед очами доказів у вигляді цифр і розрахунків? Це що, нова форма й методика навчання?
2.4. У табл. 1.20 (с. 262) читаємо про "перехрест L-формули", "фізіологічну імуносупресію", "антитіла lgM, lgG1, lgG2, lgG3" (які, до речі, чомусь позначаються як lg, а не Ig), "субпопуляції Th1 і Th2", "другий перехрест в лейкоцитарній формулі крові", "інволюцію тимуса", але ніде не описані ані ці терміни, ані перелічені явища. Але написано, що це "добре відомі прояви репресії генів". Відомі кому – випускникам шкіл, що стали першокурсниками? І це при тому, що перехід на нові форми навчання згідно умов Болонського процесу передбачає в основному самостійне навчання студентів!!!
2.5. На сс. 375-389 перелічуються різноманітні аномалії, більшість яких, включаючи терміни (гіпертелоризм, дизостоз, секвестрація, голопрозенцефалія й інші), не пояснюється ніяк! З якою метою їх наводять, щоб уразити студента?
2.6. На с. 155 читаємо в дужках пояснення терміну "гібрид": "гібрид – це сукупність". На цьому пояснення закінчилося. Хіба гібрид – це сукупність? В енциклопедичному словнику читаємо: "Гібрид – організм, який отримано в результаті схрещування генетично різних батьківських форм (видів, порід, ліній тощо)"
2.7. Абсолютно бездарно складений покажчик термінів (с. 632-644). У ньому є терміни "репарація" й "трансляція", але відсутні "транскрипція" й "реплікація", немає "тільця Барра" і т. д. і т. п. У покажчику термінів (с. 638) для спонтанних і хромосомних мутацій є посилання на с. 104, але на с. 104 ми нічого не знаходимо.
2.8. На рис. 1.135 (с. 199) хромосома, у якій відбувається інверсія, показана однаковим кольором таким чином, що не зрозуміло, що ж таке інверсія.
2.9. Дивно, що при описі старіння (с. 264-266) нічого не говориться про менопаузу й клімакс. І це при тому, що автор цього розділу – жінка.
2.10. На с. 117 два однакових контрольно-навчальних завдання №5 і №6 чомусь мають, як виявляється потім на с. 620, різні "правильні" відповіді. Також на с. 117 маємо два однакових питання №7 і №8.
2.11. В авторів є дуже дивне ставлення до генетичних термінів. На с. 28 читаємо про "конваріантну редуплікацію". Що означає слово "конваріантний" – ніде не говориться. Більше того, я не знайшов цього терміна ні в англо-російському біологічному словнику (2003 р.), ні в підручниках з генетики чи молекулярної генетики російською чи англійською мовами (Г. Стента, Д. Уотсона, Б. Льюіна). Навіщо він використовується? Далі. На с. 626 говориться, що "генна мутація – зміна послідовності нуклеотидів у певній ділянці молекули ДНК". Це неточно, можливі не лише зміни послідовності (інверсії), але й заміни окремих нуклеотидів (транзиції й трансверсії), випадання нуклеотидів, вставки  окремих нуклеотидів! У тлумачному словнику говориться, що мутація – це "будь-яка зміна структури ДНК" (с. 626), але далі говориться, що існує хромосомна мутація (с. 627), при якій порушується кількісний склад хромосом. Але, по-перше, це не хромосомна мутація, а геномна (мабуть, укладач словника не в курсі, що існують такі мутації, хоча відповідні хвороби й називаються хромосомні), по-друге, при цьому, очевидно, структура ДНК не порушується! Тобто визначення терміну "мутація" на с. 626 є невдалим! Ще один приклад: на с. 72 з'явився термін "лінкерна ДНК" без жодного пояснення, що таке "лінкерний", що це калька з англійської й таке інше. Хіба так пишуть підручники??? На с. 81 читаємо про "мембранну вакуолю". А хіба існує немембранна вакуоля? Використовуються нові терміни, які відсутні в російській мові та англійсько-російських біологічному та медичному словниках, наприклад: "фібриногенез" (с. 81). На с. 72 зустрічаємо "гістоновий кір". Але ж кір – це хвороба (російською "корь"). Я розумію, що береться англійське "core", що означає "серцевина", і далі дається російська калька з англійської (за аналогією з деякими російськими книжками, де можна прочитати "кор-фермент") у перекладі на українську, але це, по-перше, неправильний підхід до перекладу термінів, бо є нормальний український еквівалент, по-друге, треба було б пояснити, що це за термін і звідки він узявся! Ще раз підкреслю, що, на мій погляд, термін "кір" у значенні "серцевина" вживати категорично не треба! Можна було б узяти термін "кор", але лише в словосполученні "кор-фермент".
2.12. На с. 123 говориться про показник мітотичної активності тканини, але чомусь не дається його назва – "мітотичний індекс", і не наводиться одиниця його вимірювання – проміле. Говориться, що колхіцин, що призупиняє процес мітозу, використовується для оцінки швидкості оновлення клітинної популяції, тобто мітотичної активності. Але ж це треба пояснити! Колхіцин є цитостатиком, і після його додавання клітинний поділ призупиняється на стадії метафази, тобто інші клітини продовжують вступати в мітоз, доходять до метафази й зупиняються. Тому колхіцин використовується для збільшення мітозів у тканині, для полегшення роботи дослідника в пошуку метафаз під мікроскопом, як же він може вказувати на мітотичну активність? Він же її штучно змінює! Якщо говориться, що колхіцин дозволяє оцінити активність тканини, то треба пояснити, як саме, бо інакше це абсолютно незрозуміло!
2.13. Історія відкриття клітин і робота Шлейдена чомусь описуються в розділі 1.2.2 (с. 49), а не в розділі 1.2.1, де мова йде про клітину й клітинну теорію.
2.14. Існує суттєва невідповідність деяких "контрольно-навчальних завдань" матеріалу підручника, у якому необхідний для вивчення матеріал відсутній! Наприклад, на с. 32 у питанні №2 запитують про хіральну чистоту біополімерів (термін "хіральний" не пояснюється ані в тексті, ані в термінологічному словнику!!!), а в питанні №5 – про трансмісійний електронний мікроскоп; на с. 46 у питаннях №2 і №3 – про еволюцію.
2.15. У тексті підручника можна знайти матеріал, який не пояснюється й тому не може бути зрозумілим. На с. 119 і далі говориться про "набір генетичного матеріалу 2n2c" або "2n4c", але ніде немає розшифровки, що таке "n", а що таке "c". Але ж підручник на то й підручник, що повинен вносити ясність, а не наводити туман!
2.16. В таблиці "Віхи поступу і розвитку медичної біології" на с. 12-14 відсутні дані про те, хто й коли ввів термін "ген". Проте написано, що в 1727 р. обгрунтовано кореневе живлення в рослин. Яке це має відношення до медичної біології – "науки про людей" (с. 16)? Говориться, що в 2002 р. здійснено перше успішне клонування людини (С. Антінорі), але це ще під великим знаком питання.
2.17. У діагностиці паразитарних хвороб згадуються імунологічні методи РІФ, РНГА (с. 479), але ніде не пояснюється, що це таке й "із чим його їдять". Навіщо для паразитарних хвороб наведені лікарські засоби, незрозуміло – це зовсім не предмет медичної біології, для цього є курс інфекційних хвороб.
- Продовження далі -
Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #2 : Декабря 12, 2007, 04:03:35 pm »

3.   Стилістичні недоліки.
3.1. На с. 266 написано, що клінічна смерть "характеризується… припиненням серцевої діяльності клітин і дихання". Що це таке – серцева діяльність клітин?
3.2. На с. 296 читаємо, що добір "приводить генофонди у відповідність із критерієм пристосованості". У відповідність до чого? Це все одно що сказати, що "міліція приводить населення у відповідність із кримінальним кодексом".
3.3. На с. 199 читаємо, що односайтові генні мутації "торкаються змін одного сайту", – невдалий переклад із російської, треба "стосуються".
3.4. Автори навіть не знають, як і для чого оформлюються посилання на літературу в тексті. На с. 262 читаємо: "Виділення... періодів розвитку було запропоновано Ю.Є.Вельтіщевим [21]". При такій формі посилання в списку літератури під цим номером повинна бути наведена оригінальна робота автора. Але на с. 645 під №21 знаходимо словник Пішака.
3.5. На с. 195 читаємо: "Сюди приналежать уроджені вади розвитку…" Це навіть не калька з російською, бо там немає такого: "Сюда принадлежат врождённые пороки развития", і це навіть не суржик, це взагалі невідома мова.
3.6. На с. 600 читаємо про медичну п'явку: "Вона відноситься до типу Кільчасті черви". По-перше, не відноситься, а належить. По-друге, немає такого слова в українській мові – "черви", а є "черв'яки", (бо в однині – черв'як, а не "черв"), і є "черва" (тільки в множині, сільськогосподарський термін, – личинки шкідників). До речі, це слово – "Черви" – потрапило й у шкільні підручники!
4.   Орфографічні й друкарські помилки.
4.1. На с. 30 надруковано "організмовий" – треба "організмений", на с. 126 – "перешнуровка", треба "перешнурування", на с. 295 – "напрямлений", треба "направлений" (дивись "Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина", К.: Наукова думка, 1996).
4.2. На с. 498 збудник метагонімозу Metagonimus у назві параграфу 3.4.2.7 має чомусь латинську назву іншого збудника – Nanophyetes, причому з помилкою, бо правильно це слово пишеться Nanophyetus.
4.3. У латинських назвах організмів неправильно записується скорочення родової назви, наприклад, Pl. vivax (с. 479 та інші). Родові назви скорочуються тільки до однієї першої букви, у чому можна переконатися, відкривши іноземний фаховий журнал, що котирується у світі.
4.4. Латинська назва збудника лоаозу пишеться без дефісу: не можна писати Loa-loa (с. 536-538), треба писати Loa loa, бо це два окремих слова – родова назва й видова (дивись будь-який іноземний підручник або статтю).
Я вже не говорю про чергування в–у, з–зі–із і таке інше. Усе це свідчить про те, що зовсім неякісно проведена коректорська робота.

Наведені мною помилки й недоліки – це лише невеличка частина айсбергу. Якщо детально прочитати весь підручник, можуть виявитися, я впевнений, і інші жахливі приклади. Я вважаю, що сам факт публікації підручника "Медична біологія" за ред. Пішака В.П. та Бажори Ю.І. став можливим тому, що в Україні не розроблена й не застосовується нормальна система рецензування підручників, яка повинна бути, по-перше, анонімною (за науковим принципом так званого сліпого дослідження, коли анонімний рецензент не знає, чий підручник він рецензує), а по-друге, рецензентами мають бути фахівці відповідного профілю.
Ще раз повторюю, що поданий на Державну премію підручник не може бути нагороджений цією премію, якщо держава Україна і її владні структури дбають про свою репутацію.

З повагою,
О. Ю. Смірнов, канд. біол. наук, ст. нуковий співр., доцент Сумського держуніверситету
« Последнее редактирование: Декабря 12, 2007, 04:16:05 pm от ortho » Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #3 : Декабря 12, 2007, 04:08:15 pm »

В продолжение темы:

Указом Президента Ющенко от 10.12.2007 Госпремия за этот учебник была присуждена.

К сожалению, я слишком поздно узнал о выдвижении. Теперь мы знаем, за что дают Госпремии и каков уровень членов Госкомитета по премиям, смотрят ли они книги, которые награждают. Пусть они не в курсе научной отрасли, но ведь есть и другие критерии. Комитет по государственным премиям Украины и Президент В. Ющенко опростоволосились. Наверное, не впервой, не знаю. Одному недолго отсидевшему в СИЗО депутату дали недавно Героя Украины (кто в курсе, знает, о чём это я). А я расскажу известную всем генетикам историю про Лысенко, ставшего в 40 лет президентом ВАСХНИЛ. В 1939 г. Трофим Денисович стал академиком АН СССР (в 41 год), минуя звание члена-корреспондента и не защитив ни одной диссертации. Совершенно незаслуженно получил аж 10 орденов Ленина, звание Героя Соцтруда и стал лауреатом трёх Сталинских премий. Организовал погром школы генетиков, включая арест академика Н. И. Вавилова. Утверждал, что одни виды могут превращаться в другие, например, пшеница в рожь или пырей, ель в сосну, а птенцы дрозда могут превратиться в кукушку. Желающие могут прочитать роман Дудинцева "Белые одежды". В одном иностранном журнале написали про эти бредни советского учёного, смеясь над уровнем развития нашей науки, а наш дурачок потом хвастался, какой он великий учёный – про него даже написали за границей! Потом все-таки дела в биологии потихоньку выправились. А наша страна, наверное, сильно уж деградировала по сравнению с СССР, если дают Госпремию за такой учебник, как учебник Пишака. Авторы могут гордиться – они теперь лауреаты!
Между прочим, в журнале "Медична освіта" (2007, №2) есть рецензия на эту книгу. Цитирую: "є змістовний тлумачний словник", "сміло можна заявити, що за об'ємом розкритих питань… підручник не має аналогів в Україні і є підручником нового типу". Что ж, это хорошо, что больше таких учебников нет. Написал(а) эту рецензию Л. Т. Котляренко, доцент Тернопольского медуниверситета, чей завкафедрой – один из авторов книги. Это об уровне рецензентов. Наверное, действительно аналогов этому шедевру нет.

Впрочем, медали – это бирюльки, премии тоже быстро кончаются. Остаётся история, память, которая всегда точно скажет, кто кем был и кто чего стоит.

И у нас, к счастью, есть Интернет, который дает нам возможность включить свет в любом подвале.

О. Смирнов
Записан
ortho
Moderator
*****

Karma: +20/-1
Сообщений: 414



« Ответ #4 : Декабря 12, 2007, 04:26:45 pm »

Жах!
Перепублікую на головну сторінку.
Записан
angio
Global Moderator
*****

Karma: +24/-5
Сообщений: 796



« Ответ #5 : Декабря 14, 2007, 12:17:30 am »

Автору публікації - РЕСПЕКТ! Так далі тримайте!
Публікуйте свої враження про наші підручники, адже студент не володіє знаннями, щоб критично їх оцінювати. а вчитися стає дедалі важче.
Записан
ortho
Moderator
*****

Karma: +20/-1
Сообщений: 414



« Ответ #6 : Января 15, 2008, 11:20:37 am »

Хто не вкурсі - є стаття у відповідь на Відкритий лист п. Смірнова.
Дивимося тут (http://ukrmedserv.com/content/view/7753/2/lang,uk/).
Пане Смірнов, хід за вами!
Записан
ortho
Moderator
*****

Karma: +20/-1
Сообщений: 414



« Ответ #7 : Января 15, 2008, 04:44:39 pm »

Прочитав відповідь на відкритий лист до МОН України від 07.12.2007 року ст. наук. співр., доцента Смірнова О.Ю. (http://ukrmedserv.com/content/view/7753/1/lang,uk/)
Одразу впадає ввічі відмінність в стилі і об’єктивності між двома частинами даного творіння (мається на увазі частина підписана редакторами Василем Пішаком та Юрієм Бажорою і частина підписана проф. Г.Ф. Жегуновим).
І дуже добре, що зауваження проф. Жегунова ідуть після творіння добродіїв редакторів.
Взагалі складається таке враження що зауваження проф. Жегунова більше стосуються вельмишановних редакторів ніж доц. Смірнова.
Читаємо у проф. Жегунова:
Цитировать
Каждый ученый, каждый человек имеет право на свою точку зрения. Однако культурный и воспитанный человек всегда высказывает ее осторожно, учитывая и мнение окружающих. Тем более, он не позволит себе юродствования, издевательства и оскорбительных выражений.

Звичайно, писав він це у відповідь на лист доц. Смірнова, однак, як гарно характеризують ці слова такі місця із відповіді панів редакторів:

Цитировать
  • ... викладач вищого навчального закладу не читає газет
  • Маючи 46-ти річний досвід викладання медичної біології у ВНЗ (стільки ж, скільки Вам років) ...
  • ... це забагато честі для такого, як Ви, фахівця, хоча і з “верхньою” освітою!
  • Спустіться на грішну Землю і ширше відкрийте очі. Вам їх замулила полуда гордині, чорних заздрощів.
  • Вочевидь не маючи медичної освіти, Ви намагаєтеся щось диктувати у галузі, в якій маєте дуже поверхневий рівень знань, в якій Вам особисто ще багато треба працювати.
  • Вочевидь, що не знає, бо не писав би подібну нісенітницю.
  • ... сизокрилий голубе ст. наук. співр....
  • Ви не тільки не відвідували таку кафедру, але й не маєте уяви щодо навчальної програми, чому там вчать, і кого там лікують.
  • ... хоча б інколи гортайте журнали
  • У пошуках недоліків опонент долучається до словоблуддя!
  • Ваші “поради” не тільки недоречні, вони є результатом низької культури спілкування.
  • Вам ще рости й рости до них.
  • Ви би посоромилися на людях показувати свій нікчемний фаховий рівень.
  • ... хоча діагноз прослідковується. Так опонують тільки потенційні пацієнти.
  • та ін.

Хіба це не «юродствование, издевательство и оскорбительные выражения»?

Взагалі, якщо пан Смірнов намагався розкласти недоліки по пунктах і критикувати їх по суті. То в листі панів редакторів чітко прослідковується «перехід на особистості», а це вже не серйозно і не солідно.
Так що повертаю вам шановні редактори вашу ж цитату:
Цитировать
Є дві чудові книги “Етика поведінки” та “Етика спілкування”. Дуже радимо, якщо не маєте можливості ретельно перечитати, то хоча б їх погортайте.
« Последнее редактирование: Января 15, 2008, 04:55:42 pm от ortho » Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #8 : Января 16, 2008, 09:38:55 am »

О, мы получили ответ от разгневанного профессора! А почему, собственно, разгневанного?
Мнение "злобного мелочного недоброжелательного кляузника" по поводу учебника, который "отримав схвальні відгуки і підтримку низки наукових та навчальних закладів, колективів кафедр, вищих навчальних закладів, окремих науковців" – это мнение преподавателя, вынужденного на лекциях обращать внимание студентов на ошибки в этом учебнике и вынужденного выслушивать ответы, содержащие ошибки.

Кстати, ответа от Минобразования нет до сих пор.
Вообще-то хотелось бы получить мнение об учебнике компетентного человека не изнутри – системы украинских мединститутов, а со стороны – биолога, генетика, биохимика, можно из России.

Ответ проф. Пишака, конечно, очень оригинален.
Если я написал, что в его учебнике нет информации про 4 Нобелевских лауреатов, то он мне отвечает, что он, в отличие от меня, лауреатов "поціновує" и советует прочитать еще одну его книжку про них. В огороде бузина, а в Виннице – ректор БДМА.
Да, мои письма-высказывания резкие, ну что делать. Они резкие потому, что НАДОЕЛО наблюдать всё это!

Цитата: Pishak
підручник “Медична біологія” складено у повній відповідності до навчальної програми... Ні до складання такої Програми, ні в її обговоренні, ні в рецензуванні п. Смірнов не спромігся долучитися. Чи то не було часу, чи небажання – то проблема п. Смірнова.
А здесь просто существует проблема в отношении "старых" мединститутов к медфакультету СумГУ: да откуда они взялись? Да кто они такие? Доцент Черновская Н. В. (БДМУ) в эл.письме мне написала 30.05.2005: "Наступне засiдання опорноi кафедри плануємо на березень 2006 року i обов’язково запросимо Вас." Спасибо, ждем до сих пор.
Цитата: Pishak
До речі, не було його критичних зауважень щодо такої Програми ні в науковій, ні в освітянській пресі. Тому всі претензії нашого опонента недоречні, безпідставні і необґрунтовані.
Странная логика! Если не писал раньше, то не имеешь право и сейчас? И поэтому мои замечания безосновательны?
Цитата: Pishak
горе-науковець
Этот "горе-науковець" впервые в мире (конечно, с соавторами) определил структуру гена возбудителя чумы, который кодирует белок F1, и впервые в мире – гена Fc-рецептора стрептококка II типа, имеет 7 публикаций в английских журналах и 4 авторских свидетельства на изобретения. Может, всего работ и немного, но я не имею привычки приписывать свою фамилию к чужим работам. Некоторые горе-руководители, пользуясь служебным положением, имеют по 300-400-600 работ, а писали ли они их?
Я всегда в таких случаях привожу в пример академика Семенова – где-то прочитал, что у него было всего 88 работ, зато он получил Нобелевскую премию и известен всему миру как автор теории химических разветвленных реакций.
Цитата: Pishak
Серед авторів підручника сім осіб мають вищу медичну освіту, з яких шість докторів наук, і вісім – вищу біологічну освіту, серед яких шість докторів наук.
Это что, индульгенция от ошибок? От критики?
Цитата: Pishak
Що стосується п. Смірнова, то він чомусь мовчав. Не було від нього зауважень...
Лень было, каюсь, да и не ожидал такой реакции – присуждения Госпремии!
И "Голос Украины" с "Урядовым курьером", каюсь, не читаю. Между прочим, и не буду. А искать за мною руку или тень – это привычка людей из сталинского прошлого, которые привыкли все согласовывать и делать по указке, и считают, что собственное мнение может быть только по разрешению, по высочайшему соизволению.
Цитата: Pishak
Хоча це забагато честі для такого, як Ви, фахівця, хоча і з “верхньою” освітою!
Мое образование – биофак МГУ с отличием. Дипломная работа делалась в Институте молекулярной генетики АН СССР (результат опубликован в английском журнале), диссертация – в Институте молекулярной биологии АН СССР – в Москве, а не, извините, в Жмеринке.
Цитата: Pishak
Не маючи медичної освіти, Ви намагаєтеся щось диктувати у галузі, в якій маєте дуже поверхневий рівень знань, в якій Вам особисто ще багато треба працювати... У книзі “Паразитарные болезни человека (протозоозы и гельминтозы): Руководство для врачей/ под. ред. В.П.Сергеева, Ю.В.Лобзина, С.С.Козлова. – СПб: ООО “Изд-во Фолиант”, 2006. – 592 с. на с.124 зазначено дослівно: “Однако в иностранной литературе часто используют другие названия возбудителя: Giardia lamblia, G. intestinalis, G. duodenalis, а само заболевание называется жиардиазом”. Ми визнаємо L. intestinalis, бо хвороба згідно з МКБ 10 – А07.1 (на рівні студента почитайте, що це таке) має назву лямбліоз. І тому посилання ст.наук.співр. О.Смірнова, що “Lаmblia intestinalis вже давно змінилася на Giardia lamblia”, м’яко кажучи, недоречне... Будемо чекати “революційних” кроків у зміні назв хвороб за участі, або краще за авторства п. Смірнова О.Ю.
Так изменилось название или нет? И оно за границей не "часто используется", как пишут Сергеев и др., а в основном, причем указывается, что Lаmblia intestinalis – устаревшее. То же касается и гельминтов.
Вы цитируете также книгу по паразитологии из Харькова. А известна ли Вам такая иностранная книга: "Медицинская микробиология" (гл. ред. акад. РАМН В.И.Покровский и проф. О.К.Поздеев), М.: ГЭОТАР Медицина, 1998 г.? Там все новые латинские названия, упомянутые мною, присутствуют, причем это вовсе не означает, что название болезни тоже должно обязательно измениться – в случае с тениаринхозом (а Вы пишете про "нісенітницю" и стандартные названия болезней), хотя гиардиаз и трихуроз – новые названия. Кстати, здесь авторы – врачи. Как Вам академик Покровский, автор гл.37 о гельминтозах, на Ваш образованный и культурный взгляд, достоин доверия и уважения? Обратите также внимание на год издания. Авторы этой книги, в отличие от украинских, читают современную английскую литературу. Они не переписывают старую информацию, лишь бы вышла книжка нового года издания. Они "хотят в Европу", они обучают иностранных студентов, они не хотят отстать от мировой науки. А Вы? Так что по поводу моего "абсурда", уж пожалуйста, не так сильно. Если Украина отстает от общемировых тенденций, то тут не гордиться надо, а вовремя вносить изменения в названия болезней.
И если я, без медобразования, не могу, по-вашему, критиковать Ваш учебник, то как его могут писать авторы без медобразования, преподавать, и тем более возглавлять кафедры в мединститутах? Вы в порыве негодования не заметили, что так, походя, оскорбили и их – тыкнули им в нос недостатком образования!
По поводу азов лечебной практики и названий лекарств остаюсь при своем мнении, уж извините. Первокурсникам, не изучавшим фармакологии, они ни к чему.
Цитата: Pishak
не давайте примітивних рекомендацій фахівцям, що потрібно вчити в курсі інфекційних хвороб. Вашої “рецензії” чітко проглядається, що Ви не тільки не відвідували таку кафедру, але й не маєте уяви щодо навчальної програми, чому там вчать, і кого там лікують.
Неужели в Вашем вузе на кафедре инфекционных болезней не говорят о лечении болезней лекарственными препаратами? Что, даже не перечисляют их?
Цитата: Pishak
Чого варта думка п. Смірнова “Генна мутація вперше згадується на с.28 без будь-якого пояснення...”. А, пане опоненте, відкрийте шкільний підручник “Загальна біологія”. На 1-й курс прийшов випускник середньої школи з нульовими знаннями? Або далі “... про геномні мутації, але ж термін цей до цього ніде не пояснювався” (за оригіналом п. Смірнова) “... й у тлумачному словнику (с.621) відсутній”. А Ви, п. Смірнов, відкрийте с.638 і в покажчику термінів зазначено “Мутації ... геномні с.198-200, с.314”. То ж логічно Вас запитати: “І цей термін теж не знайомий тим, хто прийшов до вищих навчальних закладів на перший курс?”. Погортайте шкільний підручник п. Смірнов.
Чтобы понять, как проф. Пишак передергивает цитаты, приведу оригинал моего письма в Минобразования: "Генна мутація вперше згадується на с. 28 без будь-якого пояснення, а далі ми про неї детально читаємо аж на с. 109. На с. 149 у відповідях до питання №2 читаємо про геномні мутації, але ж термін цей до цього ніде не пояснювався й у тлумачному словнику (с. 621) відсутній." Во-первых, первокурсники бывают с разным уровнем знаний, во-вторых, при вводе новых терминов полагается их сразу пояснять, а не через 70 страниц. И при чем тут школьный учебник? Там и митоз расписан, и антропогенез, и экология, и многое другое, однако же вы все это излагаете повторно. В-третьих, нехорошо задавать на с. 149 тестовый вопрос о том, что в параграфе учебника не рассматривалось, а описано, как Вы и сами признаетесь, на с. 198-200. Вот в чем проблема: в методических недостатках Вашей книги.
Цитата: Pishak
Загальновизнані назви – Плоскі черви (с.380), Круглі черви (с.253), Кільчасті черви (с.223) (див. Біологічний словник / За ред. акад. І.Г.Підоплічка, К.М.Ситника, Р.В.Чаговця. – Київ, 1974.) ... Назви біологічних об’єктів були і мають залишатися усталеними, тим паче у підручнику, який відповідає типовій навчальній програмі... Таке критиканство – свідчення низької наукової культури. У пошуках недоліків опонент долучається до словоблуддя!
Возможно, и есть такое украинское слово – "Черви", не имеющее единственного числа, как и «Штани». Но если открыть Русско-украинский словарь по биологии, изданный Інститутом мовознавства, то там мы это слово не найдем. И при чем тут соответствие учебной программе??? И слова "організмовий" там нет, а есть “організмений”. Может, и в Інституті мовознавства ім. Потебні работают, выражаясь по-вашему, по-культурному, неспециалисты-словоблудники?
Цитата: Pishak
щодо назви Loa-loa (с.536) через дефіс. Так, ми свідомі того, що Loa loa Guyot, 1778 має бути без дефісу. Проте коректор за аналогією зі словами україномовного походження: мало-мало, ледь-ледь, ледве-ледве (див. С.В.Шевчук. Орфографічний словник. Разом, окремо, через дефіс: 32000 слів. – К.: А.С.К., 2006. – 416 с.) і в латинську назву внесла дефіс.
То есть корректор не различает латинских слов и украинских? Бедная! А зачем тогда редактор?
Цитата: Pishak
Не витримує критики зауваження п. Смірнова стосовно терміну “мембранні вакуолі”. Цей термін студентові відомий ще з шкільного курсу... Знати працю Дж.М.Фаллер, Д.Шилдс “Молекулярная биология клетки” / Руководство для врачей... У цій праці на с. 32 дослівно “мембранные пузырьки”.
Ну если для Вас что вакуоли, что пузырьки одинаково, то я молчу. А для других читателей скажу, что пузырьки могут быть и немембранными, а вот немембранных вакуолей в природе нет, о чем я и написал.
 
Цитата: Pishak
Опонента не задовільняє, що “гібрид – це сукупність”. То переклад, п. Смірнов, – гібрид (від лат. hibrida, hybrida – помісь). Це слова синоніми, знайомі кожному школяру.
Чушь. Помесь и совокупность – не одно и то же.
 
Цитата: Pishak
А чого вартує п.2.9? “Дивно, що при описі старіння (с.264-266) нічого не говориться про менопаузу й клімакс. І це при тому, що автор цього розділу – жінка”. Думаємо, що тут коментарі зайві! Як кажуть: “Ну й приїхали”. При чому тут автор розділу жінка? Уважно читайте, п. Смірнов на с.264 дослівно “... характерне зменшення маси залоз, зниження їх гормоноутворювальної функції (щитоподібної, статевих залоз). Це що, торкається тільки менопаузи у жінок? І клімакс теж тільки у жінок?.. Ви би посоромилися на людях показувати свій нікчемний фаховий рівень.
Так все-таки, есть в тексте вашего учебника в этом  разделе слова "менопауза", "климакс", или нет? Что климакс есть и у мужчин, я знаю. Но первым словом стоит менопауза, а  ее вроде пока у мужчин не наблюдалось.
Цитата: Pishak
Не витримує критики п. 2.7. “Абсолютно бездарно складений покажчик термінів (с.632-644)”. Складіть краще п. Смірнов. Чомусь такого геніально складеного покажчика ми не знайшли у Вашій “великій” праці на 56 сторінках! То ж хіба з Вашого боку це не критиканство?
В моем письме были приведены примеры этой бездарности. Почему мои конкретные доводы не опровергнуты? Нечем крыть? Почему Вы отвечаете по принципу "сам дурак"? Ответить нечего? В "нашій праці" его нет по естественной причине: там признаки написаны по алфавиту, и указатель поэтому не нужен.
 
Цитата: Pishak
Навчальна програма з медичної біології, як і наш підручник передбачає вивчення живої матерії за рівнями організації. Як можна описувати клітинний рівень і не розкрити причини мутаційних змін?
Почитайте русские и английские учебники, станет понятно.
Цитата: Pishak
Чого вартує, наприклад, Ваше посилання “Медична біологія – наука про людей” (с.16), а чому не завершуєте речення подальшим викладом “...їх походження, еволюцію, географічне поширення, чисельність людських популяцій, структуру в просторі і часі”? Вас вочевидь не задовільняє чітке формулювання? Даруйте.
Вы, наверное, не поняли, или специально передергиваете. Здесь цитата была оборвана потому, что претензия была не к определению науки, а к "вехам развития медбиологии", к которым отнесли корневое питание растений. Перечитайте мое письмо еще раз. Медбиология проблемами питания растений не занимается.
Цитата: Pishak
Чи Ви знайомі зі структурою іноземних підручників? Вам би хотілося повернутися до викладання за умов церковно-приходської школи і такої ж градації підручника?
Нет, меня в МГУ учили академики и члены-корреспонденты АН СССР, и английские учебники мне, к счастью (теперь уж и не знаю, может, к сожалению – иначе не цапался бы с вами) знакомы. Там таких грубейших ошибок, как в вашем опусе, нет.
Цитата: Pishak
Ваші посилання на Т.Лисенка мають до опонованої роботи таке ж відношення, як вплив світла від місяця на ріст опор електроліній. Причому тут Т.Лисенко? Хотіли показати хіба що свою “єрундицію”! Воно й видно, як кажуть, неозброєним оком!
Трофим Денисович утверждал глупости и получал за это ордена. Ваш учебник содержит массу недостатков, грубейших ошибок, но получил Госпремию. Это нехорошо. Для меня это явление того же порядка.
Цитата: Pishak
Це не рецензія п. Смірнов, а відгук-реквієм, вдячний учень написала про свого вчителя, проф. Н.А.Кулікову, яка передчасно пішла з життя. Побійтеся Бога! У Вас немає не тільки меж зухвальству, а і людської гідності. Соромно!
М-да, тут даже не найдешься сразу, как и ответить. Надо же так повернуть! Чтоб так суметь, для этого точно надо быть член-корреспондентом Академии педагогических наук. О том, что это "реквием", я не знал, поэтому бог тут ни при чем. В журнале было написано "рецензия", а телепатией я не обладаю. Моя претензия была вовсе не к проф. Куликовой, а к рецензенту, который писал отзыв на книгу, написанную его начальником, я был против именно такого распространённого в Украине явления, и странно этого не видеть. Перечитайте мое обращение еще раз. И передергивать в этом месте и с таким обоснованием стыдно должно быть Вам.
Цитата: Pishak
у "великій" власній праці О.Ю.Смирнов “Краткие сведения...”
Это Вы нашли в Интернете среди перечня литературы для студентов нашего факультета небольшое пособие, которое дополняло учебник? Не волнуйтесь, у меня есть и научные статьи, причем в английской литературе, – журналах, которые котируются во всем мире. Например, Galyov E. E., Smirnov O. Yu. et al. Nucleotide sequence of the Yersinia pestis gene encoding F1 antigen and the primary structure of the protein: putative T and B cell epitopes. FEBS Lett., 1990, v.277, No.1&2, 230-232;  или:  Smirnov O. Yu. et al. Protein V, a novel type-II IgG receptor from Streptococcus sp.: sequence, homologies and putative Fc-binding site. Gene, 1992, v.120, No.1, pp.27-32.
Так, для интереса, сколько у вас публикаций в английских журналах? У меня за 7 лет работы в Москве – 7. А у Вас? Можно с ними познакомиться? Поиск в Google Вашей фамилии Pishak мне ничего не дал. Помогите, пожалуйста!
Цитата: Pishak
Зазначені та низка інших навчальних посібників є повною мірою доповненням нашого підручника…
Або посилання “2.3. Абсолютно незрозуміло... як працює формула для розрахунку коефіцієнта спадковості за конкордантністю близнюків...”. Не зрозуміло для кого, для Вас, п. Смірнов? Підручник має певний листаж, який узгоджується з визначеною кількістю годин на дисципліну. Натомість є практикум… див. Медична біологія: Посібник з практичних занять/ За ред. О.В.Романенка. – К.: Здоров’я, 2005.
То есть студент, готовясь к занятию, должен обложиться несколькими книжками, поскольку рекомендуемый УЧЕБНИК содержит не всю информацию. И вызубрить формулу, а потом на занятии понять, как она работает. Так тогда и на госпремию надо было выдвинуть собрание сочинений, а не одну книжку. Формулу-то я знаю, не волнуйтесь, я читаю учебник с точки зрения студента. И в моем письме был конкретный пример с туберкулезом, куда же он делся в Вашем ответе?

Цитата: Жегунов
Нормальный педагог и ученый, осознающий всю сложность научно-педагогической работы, имеющий хоть какие-то достижения и заслуги, всегда сможет оценить труд своих коллег. Тем более, сложнейшую и огромную работу над монографиями и учебниками. Такую работу может оценить только человек, написавший хотя бы одну книгу. Тогда работа оценивается не только с потребительской точки зрения, но и с творческой.
Странное утверждение. Был такой знаменитый критик Стасов, писавший о художниках и композиторах, однако почему-то никто не требовал от него, чтобы он сначала написал картину, а потом оценил Репина, или сначала написал симфонию, а потом уже писал про Римского-Корсакова. Не надо бояться критики! Она может быть и очень злой. Проблема вовсе не в сложности написания учебника, а в отсутствии нормального рецензирования! Под нормальным я понимаю не то, как делается сейчас, – написал сам на себя рецензию и дал подписать знакомому, а так, как это делается на Западе – анонимно. Вот я написал статью в журнал Gene, а проф. Вацлав Шибальски, главный редактор, дал ее почитать рецензентам, они высказали замечания, я на них ответил, и статью напечатали. Вы лично видите здесь проблему, происки врагов, завистников? Лично я – нет, я считаю это нормальным рабочим процессом.
Если я выбираю пылесос в магазине, я могу его оценить? Покритиковать? Так и учебник, я  – его потребитель.

Очень хорошее сравнение с блохами, мне понравилось. Поддержу его таким образом: если у собаки этих блох очень много, она только тем и занята, что их выкусывает, больше ни о чем не думает.
"Некоторых погрешностей" и опечаток столько, что просто ужас, это переходит уже всякие разумные границы, и читать книгу становится невозможным. А студенты ее учат!

Цитата: Жегунов
1.2. Стимуляция митоза – сложный процесс, в котором участвуют не только циклины. На самом деле, фактором, стимулирующим митоз является комплекс MPF, содержащий циклин В. Однако все равно остается неизвестным стимул, вызывающий появления MPF. Похоже, что автор письма сам плохо знает этот вопрос.
Я написал, что есть такой белок. У вас о нем – ни слова. Более того, написано, что ничего не известно о стимуляции митоза. Так кто из нас плохо знает этот вопрос? Напишите, что регуляция сложная, активно изучается, там участвуют такие-то белки...
Цитата: Жегунов
   1.5. Сайтом инициации трансляции в молекуле ДНК действительно является АУГ, но в молекуле иРНК таковым является его комплементарный триплет – ТАЦ.
Чушь. ДНК в трансляции не участвует, и урацил не входит в состав ДНК. А в молекуле мРНК сайт инициации – АУГ, а никакой не ТАЦ, и в РНК вместо тимина – урацил. Откройте любой школьный учебник или вузовский, русский или английский, и Вы в этом убедитесь. Что ж, что написано пером, то не вырубишь топором, и вся страна теперь может увидеть, какие представления о нуклеиновых кислотах имеются у украинских докторов наук. ТАЦ – это три нуклеотида в некодирующей (или антикодирующей) матричной цепи ДНК (по-английски – template strand, noncoding strand), которая является матричной для синтеза мРНК, и в которой по правилам комплементарности будет синтезирован кодон АУГ. А в последовательности ДНК, когда пишут структуру гена, указывают кодирующую цепь (по-английски – nontemplate strand, coding strand), идентичную мРНК, поэтому в статьях в этом месте написан АТГ. Некодирующая цепь и ее триплет ТАЦ в таких случаях вообще не упоминается. Можете ради интереса посмотреть цитированные выше мои работы, или любые другие (хотя бы с помощью Интернета), или в книгах: Б.Льюин, Гены (М.: Мир, 1987, определение дано на с. 59), а также B.Pierce, Genetics: A Conceptual Approach (2005, текст на с.357, рис. 13.4 и 13.7, приведу также цитату из с.358: "The RNA transcript has the same polarity and base sequence as does the nontemplate strand, with the exception that U in RNA substitutes for T in DNA."). И поэтому в Вашем учебнике на с. 85 ошибочно написано: "Така нитка називається "змістовною", саме тут розташовані гени (матричний ланцюг). Другий ланцюг у напрямку 3'-5' вважається "антизмістовним". Вот как раз и не так – именно "антизмістовний ланцюг" является матричным, к нему подбираются комплементарные рибонуклеотиды. От Ваших ошибок уже просто некуда деваться!

В целом замечу, что ответ проф. Жегунова мне понравился больше, по крайней мере нет такого упорства в своих ошибках.

Но раз уж мне присвоили кличку кляузника, продолжу это увлекательное дело.
Итак, об очередных ошибках учебника Пишака, удостоенного Государственной премии Украины.
Напомню, что я не читаю специально этот опус с целью рецензирования, я вот просто открыл его и обнаружил нечто...

И перейдем ради этого на украинский язык, как нам советовал уважаемый В.П.Пишак. Может, авторам придется еще не раз обращаться в издательство с просьбой сделать вклейку в книгу...

1. Грубі помилки наукового змісту.
1.1. На с. 114 читаємо, що через плазміду "гени передаються в клітину-хазяїна шляхом трансдукції". Насправді цей процес у генній інженерії називається трансформацією (клітина кишкової палички поглинає плазміду через мембрану після оброблення її розчином хлориду кальцію), а трансдукція – це спосіб передачі генів за допомогою фагів. А фаг – це не плазміда, і навпаки.
1.2. На с. 89 читаємо про будову тРНК: "Антикодон складається з п'яти нуклеотидів". Дивно, а всі радянські й іноземні підручники пишуть, що антикодон – це три нуклеотиди. Невже всі вони помиляються?
1.3. На рис. 1.51 оригінально позначені петлі в тРНК: петля 1, петля 2 і петля 3, тоді як у всіх підручниках вони мають свої спеціальні назви (D-петля, TψC-петля й антикодонова петля). Це, мабуть, і не дуже важливо. А ось у підпису до рисунка вказано, що цифрою 8 позначені "модифікаційні нуклеотиди", а на самому рисунку бачимо, що це гуаніни. Які ж вони "модифікаційні", це ж звичайні азотисті основи, бо звичайна латинська літера! Беремо нормальний підручник, написаний фахівцями, перевіряємо й бачимо, що в одному місці повинен бути метильований гуанін (тобто модифікований, а не "модифікаційний"), і позначається він не просто літерою G, а з верхнім індексом m, а в другому місці повинен знаходитися псевдоуридин, який взагалі не має ніякого стосунку до гуаніну, оскільки є піримідинової основою, а не пуриновою, і тому не має позначатися літерою G. В іншому місці, уже без цифри 8, але на фіолетовому фоні в підручнику Пішака показаний ще один "модифікаційний" гуанін, де насправді повинен стояти метильований аденін, а в 1-й петлі замість двох гуанінів треба написати два дигідроуридини. Господи, автори не в змозі навіть правильно переписати чужий рисунок!
1.4. На с. 91 читаємо про елонгацію реплікації: "Елонгація – це додавання дезоксирибонуклеотиду до 3'-кінця ланцюга, що росте", а на рис. 1.54 у підписі читаємо "3 – рибонуклеотидтрифосфат, що надходить", причому нарисовані саме рибонуклеотиди, а не дезоксирибонуклеотиди. І це зрозуміло: рисунок узято із чужого джерела, де написано про синтез РНК-праймера, а зовсім не про елонгацію як додавання дезоксирибонуклеотидів, а підпис зроблено вже українськими "фахівцями". До того ж при описі синтезу ДНК треба спочатку написати про утворення праймерів, а вже потім про подальший синтез ДНК із дезоксирибонуклеотидів, а не навпаки, як це зробив автор.
1.5. Як же заплутано описаний процес реплікації ДНК за допомогою ферментів! На с. 90: "ДНК-топоізомерази розкручують ланцюги, ДНК-геліказа й дестабілізуючий білок розщеплюють ДНК на два окремих ланцюги", а на с. 91 читаємо, що відбувається навпаки: "Подвійна спіраль ДНК розкручується… Цей процес забезпечують ферменти – гелікази", і далі в новому абзаці: "Ферменти, що названі топоізомеразами, розривають і заново зшивають окремі нитки ДНК, допомагають розкручуванню спіралі. Завдяки роз'єднанню ланцюгів ДНК виникають реплікаційні вилки". Навіщо топоізомерази розривають і зшивають нитки ДНК, залишається невідомим, і чому тепер саме вони роз'єднують ланцюги ДНК – також. Насправді процес реплікації достатньо складний, тому або детально взагалі не слід писати, або вже розписати так, щоб було зрозуміло студентам, і бажано без помилок.
2. Суттєві недоліки методичного характеру.
2.1. На с. 168-169 описані 4 типи регуляції статі статевими хромосомами й дається посилання на рис. 1.114, але якщо в тексті 4-й тип описується як Z0-тип і мова йде про Z-хромосоми ящірки, то на малюнку чомусь намальована бджола із зовсім іншим типом визначення статі (диплоїдний-гаплоїдний набір хромосом), який описується в тексті через 2 абзаці. Це знову ж до фахової роботи редактора, тобто шановного В.П.Пішака.
2.2. Філогенезу основних систем органів хребетних присвячені 42 сторінки (333-374) – майже 7% обсягу книги, але чи є в цьому сенс? Ну є така наука – порівняльна анатомія, ну доводить еволюцію людини як частини тваринного світу. Але навіщо майбутньому лікарю (акушеру, хірургу, терапевту…) вивчати різні типи риб'ячої луски (плакоїдну, ганоїдну, кісткову), її будову (шари косміну, ганоїну, ізопедину), травну систему круглоротих і рептилій, читати про шишкоподібне тіло земноводних і т. д. і т.п.? А потім студенти скаржаться на перенавантаження. Я розумію, що в автора цього розділу – проф. Пішака – душа болить про походження нирки або сім'яників, але який це має стосунок до фахової спеціалізації майбутнього спеціаліста-лікаря? Одне з головних умінь викладача як автора підручника – відокремити головне від другорядного, а не писати про все, що знаєш. Анатомічні органи й системи детально вивчаються в курсі анатомії, і якщо автори відповідних підручників будуть вважати за потрібне написати про еволюційне походження якогось органа (а вони це й роблять), щоб краще зрозуміти його будову й функції, то нехай саме вони це й зроблять. А нам у робочій програмі з медбіології пропонують витратити на цей матеріал 2 практичних заняття з 37, тоді як загальну характеристику плоских черв'яків, усіх сисунів, а також молюсків, ракоподібних і хордових як проміжних хазяїв гельмінтів – достатньо складний матеріал – вивчити за одне заняття!
2.3. У розділі 2.3.6 "Філогенез основних систем органів хребетних" (с. 333-374) проф. Пішак детально описує, хто з організмів які органи має й навіщо, у тому числі пише про селяхій. Але якщо ланцетника, земноводних і риб детально вивчають у школі, то хто такі селяхії? Уперше вони згадуються на с. 346 при описуванні риб, потім на с. 350 між круглоротими й вищими рибами, потім на с. 355 в абзаці про круглоротих. На с. 371 після опису круглоротих, де слово "круглороті" виділено жирним шрифтом, знову згадуються селяхії, тобто треба розуміти, що це частина круглоротих (тим паче що далі на с. 372 слово "риби" виділено жирним). Хто ж це такі – селяхії? Пошук у Google російського слова дає посилання на 6 джерел, де написано лише, що селяхії – представники хрящових риб (без детальних пояснень), а українського слова в Інтернеті нема. В англо-російському біологічному словнику слова selachians немає, у книзі "Жизнь животных" російського слова "селяхии" також немає, але там є латинська назва надряду Selachomorpha – акули. У словнику Longman New Universal Dictionary слово selachians пояснюється як "акули, та іноді до них включають ромбових скатів". В Інтернеті selachians – в одному місці підклас, в іншому ряд, написано також, що це акули, а іноді в деяких системах класифікації це ще й скати. От здорово, я тепер зможу відповісти на питання здивованих студентів, хто такі селяхії! Це в одній класифікації акули, а в іншій – акули зі скатами! Кого ж називає селяхіями пан Пішак? Мабуть, звичайних акул, хоча в іншому місці – на с. 359 – згадуються саме акули, а не якісь там селяхії. Але чому б не написати просто – акули? І якщо цей термін не набув однозначного тлумачення серед фахівців (не медиків, як пан Пішак, що дуже турбується про фаховий рівень рецензентів, та що вони там закінчили, а серед зоологів), то навіщо його використовувати? На с. 371 читаю: "У селяхій статеві залози зазвичай парні, хоча в деяких скатів розвитку набуває лише ліва". І в цьому ж дусі увесь розділ "Філогенез…". Так, це дуже важлива інформація для студентів-медиків, вони обов'язково її запам'ятають, щоб стати гарними спеціалістами по селяхіях, міногах, жабах і т. п.!
2.4. У цьому ж розділі про філогенез пан Пішак згадує круглоротих. Спочатку на с. 342, потім 346, потім 349, потім 355. А потім на с. 359 нарешті вирішує відкрити таємницю, хто ж це такі – круглороті, що це міноги й міксини. Дуже цікавий методичний підхід: заінтригувати читача, щоб потім у кінці розділу він зрозумів, про кого ж весь час до цього читав.
2.5. Ой, ну знову ж про цей розділ – про філогенез та про ендокринну систему. Так детально розписувати гормони, та як вони й на що впливають. Ну не розумію, студенти ж не вивчали ще анатомії відповідних органів, фізіології, біохімії, і якщо про деякі з гомонів написано детально, то інші перелічуються через кому (на с. 367 – естрадіол, естрон, прогестерон, активін, релаксин). Ну навіщо все це? І які ж це середні школи треба закінчувати, як пише пан Пішак, щоб гарно розумітися на всіх цих термінах?
2.6. На с. 91 розписується синтез фрагментів Оказакі, згадується напрямок синтезу 5'-3', помилково написано, що "на другій материнській нитці утворюються короткі сегменти ДНК у напрямку 3'-5'…", хоча треба 5'-3', а головне – на рис. 1.55, на яке робиться посилання в тексті, відсутні ці позначення – 5' і 3'! Усі тривалі пояснення пішли прахом, бо ніде – ні на малюнках будови ДНК, ні на малюнках реплікації – не вказані ці 5'- і 3'-кінці молекули! Оригінальна методика навчання студентів! До речі, ніде не пояснюється, що ж то за 5'- і 3'-кінці й чому вони так називаються!
2.7. На с. 437 є питання-завдання №9, 10, 11, 12 і 13, до яких чомусь на с. 620 немає еталонів відповідей.
3. Орфографічні й друкарські помилки.
3.1. Філетична форма еволюції чомусь два рази названа на с. 328 "філітичною". Часом, не від слова "сифіліс"?
3.2. На с. 92 читаємо, що фрагменти Оказакі "легуються", тоді як правильно – "лігуються", бо фермент називається лігаза, а не легаза. А легується сталь, російською мовою – "легированная сталь".

Особисте питання до проф. Пішака: на с. 482 (розділ 3.3) є питання №6 про пунктат лімфатичних вузлів, виявленого паразита півмісяцевої форми, забарвленого за Романовським. На с. 620 читаємо, що правильна відповідь до питання – 3.3.6б, тобто Leishmania tropica major (лейшманія, що вражає шкіру). На с. 468 у розділі про лейшманію такого нічого немає, а на с. 472-473 такому опису відповідає токсоплазма, якої серед відповідей на с. 482 взагалі немає. А питання №5 про пунктат червоного кісткового мозку, дрібні тільця, забарвлення за методом Романовського, тобто знову про токсоплазму, має чомусь "правильну" відповідь 3.3.5д – "Trypanosoma brucei gambiense". Ось ви видатний паразитолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент, поясніть ст.наук.співробітнику, не паразитологу, які ж відповіді мають там бути правильними?
Ще в мене є претензія до питання №17 (с.482) – "У хворого на малярію в період підвищення температури (жару) взято кров на аналіз", і виявляються там, згідно еталону відповідей (с.620), мерозоїти малярійного плазмодія (відповідь 17а), тоді як у підручниках із паразитології періоди підвищення температури й жару розділені. Читаємо в підручнику Д.Генис "Медицинская паразитология" (М.: Медицина, 1991) на с.49: "Различные стадии развития малярийного плазмодия обнаруживаются в крови при её исследовании в разные фазы приступа болезни. Озноб и повышение температуры тела соответствует распаду морул и освобождению мерозоитов. В период жара (при высокой температуре тела) мерозоиты проникают в эритроциты и образуют кольца". Тобто наприкінці ознобу й під час підвищення температури виявляються мерозоїти, а під час жару – кільця (відповідь "в"). А у вашому підручнику зовсім не роз'яснюється залежність виявленої форми від часу, коли була взята кров на аналіз, а питання задається, та й до відповіді можна висунути претензію, бо питання неточно сформульовано. То як це все розуміти? Навіть не знаю, куди ці зауваження спрямувати – до грубих наукових помилок чи до методичних? Чи це я помиляюся? То ж, будь ласка, підвищить мою кваліфікацію, буду дуже вдячний. Ви свій підручник рекомендуєте для лікарів-інтернів і лікарів загальної практики?

А щодо етики, якою Ви мені дорікаєте, то яка Ваша етика – мовчати, а не казати на біле – біле, а на чорне – чорне? Ми знаємо, що на скарги пацієнтів лікарі з комісії пишуть, що все гаразд, помилок не було, то, мабуть, теж така собі "професійна етика"? Чи то кругова порука?
Якщо на Ваш підручник не було жодних зауважень, одні лише схвальні відгуки, а про помилки написав лише я один, то чи не свідчить це все про якість викладачів і рівень освіти в Україні? А може, люди не хочуть зв'язуватися, чи бояться?
А чому з 15 авторів підручника премію дали тільки восьми?

ВИСНОВОК
Можливо, хтось думає, що мені приємно було про все це писати? Стимул для мене був лише один. Щоб підручники, хто б їх не писав, РЕЦЕНЗУВАЛИ, і не так, як завжди, а як на заході. Щоб писав підручник ОДИН автор (у крайньому випадку – двоє), а не колгосп. Бо тільки тоді він буде написаний методично правильно. Як підручник із біохімії – Ленінджера, генетики – Лобашова, анатомії – Сапіна (там 6 авторів, не 15) і т.п. Тоді він стане всесвітньо відомий, його будуть поважати, купляти, він буде перевиданий 18 разів, перекладений іноземною мовою. А в Україні чомусь стало модним писати підручники всіма завідувачами кафедр! Що коїться? Хто це вигадав? Щоб підручник був чітко орієнтований на контингент користувачів, їх обізнаність і рівень освіти, а не одночасно на першокурсників і лікарів-інтернів.
Ну а вже про Державну премію – скажу ще раз: давати її за таку книжку соромно!
P.S  І це ж треба було вченим радам інститутів, що висунули цю роботу, так підставити членів Комітету з державних премій і Президента України з таким сирим продуктом! І як же це був організований конкурс робіт – без сторонніх рецензій, чи що?

Смірнов
« Последнее редактирование: Марта 03, 2008, 02:45:52 pm от Smirnov » Записан
xantim
Newbie
*

Karma: +0/-0
Сообщений: 1


« Ответ #9 : Марта 31, 2008, 08:18:10 pm »

1. Мені одне цікаво: а що, МИНУЛІ заслуги діячів повністю покривають їхні ТЕПЕРІШНІ помилки і незнання предмету? Вони що, КУПИЛИ собі індульгенцію на решту життя і вже НАЗАВЖДИ будуть праві?

2. Якщо тричі академик напише, що рестриктаза ріже mRNA, то що, так воно і є?
І при чому тут п.Смирнов, що п.Бажора цього не знає? Чого вони на п. Смірнова бочку катять? Він то тут до чого?

3 - І - ГОЛОВНЕ: В них є якісь відповіді (на критику п.Смирнова) по суті?
« Последнее редактирование: Марта 31, 2008, 08:47:20 pm от xantim » Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #10 : Июля 01, 2008, 12:34:29 pm »

Со времени скандального присуждения Государственной премии Украины в области науки и техники 2007 г. учебнику "Медицинская биология" под ред. проф. В. П. Пишака и проф. Ю. И. Бажоры прошло больше полугода. Можно подвести некоторые итоги.
Во-первых, я оказался прав, открыто выступив против такого присуждения именно в демократичном Интернете, поскольку иного пути добиться гласности не оказалось, за что отдельное спасибо модераторам сайта. За это время количество просмотров на трёх сайтах превысило 7 тысяч (отмечу, что эти сайты рассчитаны на разные контингенты пользователей). И понятно, что официальной реакции на выступление в Интернете нет и не будет.
Во-вторых, учебник Пишака теперь можно бесплатно скачать с двух сайтов электронных книг, и любой желающий может не только проверить правильность приведенных мною цитат, но и найти новые ошибки в книге – занятие, как оказалось, не менее увлекательное, нежели просто читать текст. Ну и, конечно, скачать книгу намного дешевле, чем переплачивать за нее в магазине (120-150 грн., при цене издательства 70 грн. – двухкратная накрутка!). Электронный вариант хорош и тем, что компенсирует плохое качество предметного указателя – найти нужный термин теперь проще простого.
В-третьих, познакомлю желающих с официальной реакцией начальства на мое официальное обращение в Минобразования и науки Украины. А она достойна пера Салтыкова-Щедрина.
Итак, письмо в министерство было датировано 7.12.2007 г. и отправлено по почте. 10.12.2007 вышел Указ Президента Ющенко (попутно замечу, что во времена СССР премии за определённый год присуждались где-то в феврале следующего года, а не в начале декабря текущего).
21 января мне пришло письмо (датировано 11.01) от зам. директора Института инновационных технологий и содержания образования" К. М. Левкивского о том, что Министерство получило и рассмотрело мое письмо, но поскольку разрешение на издание учебника было дано Минздравом Украины, его передали туда "для рассмотрения ведущими специалистами соответствующего профиля высших медицинских учебных заведений Украины для дачи аргументированного ответа", а про результаты рассмотрения мне сообщат.
И вот что странно: в моем письме речь ведь шла не только о том, как можно было издавать учебник с ошибками, но и о том, что на получение госпремии книгу будет выдвигать Коллегия МОНУ, и я, понимая, что обращаться в Минздрав по поводу здравого смысла бесполезно, написал именно в адрес Коллегии МОНУ как некоей сторонней и, наверное, менее зависимой организации. 1 марта из того же института пришел пакет с сопроводиловкой от замдиректора К. М. Левкивского, который пишет, что по просьбе МОНУ Департамент кадровой политики, образования и науки Минздрава рассмотрел и проанализировал мое письмо по поводу присуждения госпремии авторам учебника и мне посылают "ответы, полученные от специалистов и учебных заведений". Эти ответы дали: директор Департамента Минздрава М. В. Банчук, проф. В. П. Пишак, проф. Г. Ф. Жегунов, проф. Ю. И. Бажора, проф. О. В. Романенко и директор издательства В. В. Георгиев. Мнения Пишака, Бажоры и Жегунова – те же, что выложены на сайте, как и мой ответ от 14 января.
В связи с этим возникает законный вопрос: а какова здесь роль "Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України"? Написать письмо туда – переслать письмо сюда? На мой дилетантский взгляд, если уж возник спор, где оппонент указывает на грубейшие научные и методические ошибки, надо бы передать решение вопроса не авторам учебника, а сторонним специалистам. Неужели в Киеве нет квалифицированных биологов, генетиков и паразитологов, не зависящих от Минздрава? Нет других учителей-методистов, кроме как в системе Минздрава? Я ведь и возмущался тем, что нет системы независимого ВНЕШНЕГО рецензирования при печатании учебников! Зачем мне мнение лиц заинтересованных?
Ведь что написал директор департамента М. Банчук? Кратко повторил письмо Пишака, плюс "викладацькі колективи кафедр НМУ, БДМУ і ОДМУ одностайні в тому, що лист Смірнова є необ'єктивним та тенденційним", "висунуті дрібні незначні зауваження, відчувається його недоброзичливість та бажання заплямити зміст підручника "Медична біологія". Как хорошо сказано! И как верно! Я действительно совершенно необъективно и тенденциозно открываю наугад их учебник и обнаруживаю ошибки. Конечно, я хочу запятнать этот учебник! Вот прямо ночи не сплю, все ищу на Солнце пятна!
Из письма В. Пишака: "Більшість наведених фактів не відповідає дійсності, є свідченням низької наукової культури. Окремі зауваження будуть враховані при підготовці до 2-го видання". А какие, интересно?
Особенно меня порадовал перечень Учёных советов, приславших положительные отзывы. Помимо тех, где работают авторы, украинский учебник внимательно прочитали Учёный совет Донецкого ботанического сада и Учёный совет Южно-казахстанской медакадемии. Ну кто из нас не знает, как голосуют учёные советы, рекомендуя книги к изданию? Да мне хоть пусть все украинские ученые советы проголосуют за то, что рестриктазы участвуют в сплайсинге, или антикодон состоит из пяти нуклеотидов, или Солнце вращается вокруг Земли. Будет эдакий коллективный Трофим Денисович Лысенко.
Очень интересным оказался своеобразный ответ директора издательства "Новая книга". В. В. Георгиев посоветовал авторам подать на меня в суд в связи со сравнением с одиозным Т. Лысенко (хм, а проф. Пишак здесь связи не увидел, забавно), нашел в моем письме несколько ошибок (ну, я ведь не украинец, что уж там, и не корректор, а вот интересно, сколько он найдет ошибок в письме Пишака? Их даже я вижу), написал, что мои сравнения типа "спасти студентов" (от книги) и другие – эмоциональны, и "бракує лише матюків". (Это в официальном письме в Минобразования. Интересно какое у него образование?) И напоследок: "за Медичну біологію" можна не хвилюватися. Як кажуть, ... караван іде". То, что здесь пропущено "собака лает", комментировать не буду, а по поводу каравана... Так и видятся мне караваны верблюдов, бредущие по степям Украины. Тащат они книги "Медична біологія" от издательства "Новая книга" – несут свет знаний студентам... Или все-таки темноту?

Пропустивши повз вуха багато моїх зауважень, мої опоненти причепилися до слова "черви", про яке я написав, що треба замість нього використовувати слово "черв'яки". Ось і великий фахівець у біології, директор видавництва "Нова книга" В. Георгїєв написав, що якщо я проти слова "черви", то "цим викреслюю зі світової науки всю паразитологію та інші галузі, що стосуються цих організмів, разом з усіма їх численними типами, підтипами, класами і т.д.", "дивимося у словники: Черви, -ів, мн. Безхребетні тварини". Яка дивовижна дурниця! Та ну нічого ж я не викреслюю, господи!
І я теж дивлюся в словники. Відкриваємо "Російсько-український словник", виданий Національною академією наук України, Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні й Інститутом української мови (Київ: Наукова думка, 2004), на с. 1165 і читаємо переклад з російської: "червь, червяк зоол., перен. черв'як, -а, хробак, -а, робак, гробак", "черви, червы карт. чирва, черва, черви", а на с. 386: "ленточный стрічковий; стьожковий; ленточные черви зоол. стрічкові черв'яки". В аналогічному "українсько-російському словнику" (К.: Наукова думка, 1999) є слово "черв'як" (с. 923), слово "черва" (с.922), а слова "черви" немає. Очевидно, російське "черви" слід перекладати як "черв'яки", бо "черви" буде явним русизмом, що поширився останнім часом в Україні. Можна переконатися в цьому ще на такому прикладі: у сталінські часи гноблення української мови (як нас у тому завіряють) був виданий "Русско-украинский словарь" (гл. ред. М. Я. Калинович, члены редколлегии Л. А. Булаховский и М. Ф. Рыльский, Москва: ОГИЗ, 1948), де на с. XI написано таке: "Буржуазно-націоналістичні мовознавці, вороги українського народу, всіляко ігнорували спорідненість і взаємозв'язок російської та української мов. З української частини словника вони витравляли слова, тотожні з російськими, вводячи замість них спотворені терміни, архаїзми і вигадані, ніким не вживані слова… Буржуазні націоналісти намагалися створити штучні бар'єри між російською й українською мовами, всіляко силкувались відірвати розвиток української мови від мови російської… Подібні ж перекручення буржуазно-націоналістичні мовознавці протягали і в орфографію, намагаючись зорієнтувати її на буржуазний Захід." Ну й так далі в тому самому дусі, але нам цікаво буде дізнатися, що на с. 769 цього словника є такі переклади з російської:
черви I см. червы.
черви II см. червь.
червы карт. черва, черви (род. черв), чирва; ходить с червей ходити з черви (з чирви)
червь зоол., перен. черв'як, -ка, хробак, -а, робак.
червяк 1) см. червь; 2) мех. черв'як, -ка.
То ж які ще потрібні докази панам Пішаку й Георгієву щодо правильного написання зоологічних класів черв'яків, якщо навіть у сталінські часи російське "черви" перекладалося як "черв'яки", а українське "черви" означало масть у картах. А якщо сучасні "мовознавці" за російським зразком пишуть "стрічкові черви", то до чого тут я? Тоді й треба було б Георгієву написати, що спеціалісти Інституту мовознавства й Інституту української мови помилилися, а ті, на кого він посилається, грамотніші. Ну, то хай уже лінгвісти сперечаються.

Тепер про лист проф. Бажори, де він, як і Пішак, пише, що я, нажаль, не був на жодній з робочих нарад кафедр. Ось цікаво, як ці товариши уявляють собі моє прибуття на таку нараду без запрошення? Було колись лише одне запрошення з Харкова, коли там знаходилася опорна кафедра, та засідання тоді не відбулося взагалі. "Автори підручника як свідомі громадяни виступили подвижниками, думали про майбутнє покоління, створюючи український підручник для наших студентів", - хвалить себе й своїх колег проф. Бажора. Ну, український підручник українською мовою вже є – його свого часу написали Слюсарєв і Жукова (1992 р.). Наші автори тут зовсім не першопрохідці, тому можна було б і постаратися зробити роботу якісно.
У листі проф. Романенка, як і в Пішака й Бажори, знову вказується, що мої зауваження щодо сучасних латинських назв деяких паразитів "є безпідставними, адже вони зустрічаються саме у підручниках, виданих друком останнім часом в Росії, а також і в Україні". Ну, є підручники, де автори взяли старий (можна й чужий), трохи переправили, написали зверху прізвище й надрукували, а є й такі, що написані відповідально. Щодо цих назв я вже згадував російську "Медицинскую микробиологию". Але ця тема отримала нове дихання, бо, як кажуть у компетентних органах, відкрилися нові обставини. У підручнику "Medical Biology", виданому Одеським ДМУ в 2006 р. для іноземних студентів (звичайно, теж з численними помилками), я зі здивуванням знайшов згадані мною латинські назви лямблії Giardia lamblia (с. 186) і волосоголовця Trichuris trichiura (с. 267). Хто ж автор цього підручника? Виявляється, Yu. I. Bazhora! Тобто Ю. Бажора не знає, що написав Yu. Bazhora? Прямо якесь роздвоєння особистості. Відкриваю "Medical Biology", видану проф. Лазарєвим у Сімферополі в 2000 р.: на с. 312 – лямблія Giardia lamblia, на с. 362 – бичачий ціп'як Taenia saginata, на с. 373 – альвеокок Echinococcus multilocularis, на с. 387 – волосоголовець Trichuris trichiura, – тобто усе те, що було в моєму зверненні. То постає законне питання до проф. Пішака: як це керівник провідної ("опорної") кафедри медичної біології не має уявлення, що друкують його колеги з його ж дисципліни, та ще й використовуючи невідомі проф. Пішаку назви організмів? Правда, про це не пишуть в "Урядовому кур'єрі"... І чому ж це не обговорюється на щорічних засіданнях завідувачів?

Проф. Романенко й доц. Костильов заперечують мої зауваження щодо необхідності пояснень генетичної символіки на с. 119 ("2n2c") і посилаються на с. 78, де написано про диплоїдний і гаплоїдний набір хромосом (2n – 1n). Насправді пояснення цих термінів з'являється лише на с. 128 і більш детально – на с. 137, але що ж таке 2c – пояснень ніде немає, і посилання на шкільні підручники безпідставні – там такого теж немає. Я писав, що плейотропію, пенетрантність і експресивність не можна описувати в розділі "Полігенне успадкування кількісних ознак", а ці автори посилаються на підручник Стрельчука та ін. "Генетика з основами селекції" (Київ: Фітосоціоцентр, 2000). Та що мені до цієї книжки і Фітосоціоцентра? Ви поясніть, де там полігенне успадкування! І я не писав, що полідактилія має повну пенетрантність, як це пишуть автори, нічого пересмикувати.
Ці автори заперечують також мої зауваження стосовно будови X- і Y-хромосом, що там немає великих гомологічних ділянок і генів пігментної ксеродерми та інших, і посилаються на того ж Стрельчука, та ще на три англійських книжки. Їх у мене під рукою немає, тому наведу цитату з 12-го видання книги Turnpenny P., Ellard S. Emery's Elements of Medical Genetics (12th Ed., Elsevier, 2007), де на стор. 33 читаємо: "The Y chromosome is much smaller than the X and carries only a few genes of functional importance, most notably the testis-determining factor, known as SRY. Other genes on the Y chromosome are known to be important in maintaining spermatogenesis.", а на стор.98: "Nature's compromise has been to ensure that only a small portion of the X and Y chromosomes are homologous and therefore pair during meiosis I." Хто захоче – той перекладе й переконається, що моя правда. Та різна будова статевих хромосом і відсутність великих гомологічних ділянок видна навіть неозброєним оком на рисунках хромосом після диференційного забарвлення. Далі: у підручнику Пішака на с. 170 перелічуються хвороби, гени яких "локалізовані в гомологічних ділянках X- і Y-хромосом": пігментна ксеродерма, хвороба Огучі, спастична параплегія та епідермоліз бульозний. Насправді локалізація відповідних генів наступна: пігментна ксеродерма – хромосоми 2, 3, 9, 13 і 19, епідермоліз бульозний – хромосоми 1, 3, 8, 12 і 17, спастична параплегія – хромосома X (див. E. Passarge. Color Atlas of Genetics. 3rd Ed. Thieme, 2007, с.422-432, причому особливо наголошується на X-хромосомній формі спастичної параплегії; відсутні лише дані про хворобу Огучі). Все це відомо давно, я просто цитую останнє видання що є під рукою.

Что ещё занимательного можно обнаружить в учебнике Пишака?
Очередную орфографическую ошибку на с. 595 о том, что японская рыба фугу содержит "тетрадотоксин", тогда как правильно – "тетродотоксин". Это все равно, что в учебнике по географии написать, что главная река Америки – Мисиписи, а потом дать за него государственную премию. А в учебнике Пишака таких "мисиписей" – море (см. выше и выше).
Обнаружим и очередные методические ошибки.
1) Как это часто бывает, не объясняются термины (перейдем на украинский). Ось, наприклад, перший раз про спікули читаємо на с. 533: "Спікули нерівні і неоднакові за формою", далі вони згадуються на с. 536: "На хвостовому вентрально зігнутому кінці самця помітні дві нерівні, різної форми спікули", і тільки прочитавши на с. 539, що "У самців спікули нерівні: один шаблеподібний, другий – ложкоподібний", можна здогадатися, що це якісь вирости, а не, припустимо, кольорові плями. Невже автори вважають, що про спікули вчать у школі? А якщо й учать, то це ж було досить давно, вже про них забули.
2) На с. 523 написано, что яйца острицы бесцветные, а на рис. 3.114 они явного темно-оранжевого цвета – этот артефакт следовало бы пояснить.
3) На с. 585 описаны два ядовитых гриба – бледная и белая поганки, но ни слова нет о том, чем обусловлен выбор именно этих грибов, а не, допустим, мухоморов, в чем же здесь проблема, почему регулярно люди травятся грибами и погибают. Следовало бы написать о похожести их на шампиньоны. Да и мухоморами тоже люди травятся.
4) На с. 168 приведена генетическая карта X-хромосомы человека с обозначениями генов, которые никак не поясняются (DXS105, DXS102 и т.д.), хотя в книгах по генетике пишут названия болезней, которые вызваны мутациями в конкретных генах. Можно даже сравнить со вполне нормальным рисунком хромосом дрозофилы на предыдущей странице, где полностью даны названия мутантных признаков, которыми обозначены и сами гены. Что ж человеку так не повезло?
5) На с. 84 упоминаются опыты Гриффита (Griffith) со ссылкой на рис. 1.47 без каких-либо пояснений. Если бы я не знал, в чем дело, то не понял бы, чем отличаются S-клетки от R-клеток, почему они так называются, и отчего погибали мыши. Очень оригинально! Наверное, очередная методическая новация в преподавании генетики. Может, Институт инновационных технологий распространит сей опыт (авторы – Воробец и Жегунов) по всему миру? И с чего бы это на чашках Петри колонии разного цвета? Странно. Чудеса! На самом деле колонии отличаются поверхностью (гладкая – шероховатая). И если уж писать об опытах Гриффита, то надо написать и об их продолжении в работах Эвери и др., где была показана роль именно ДНК в трансформации.
6) На с. 189 (авторы Пишак и Бажора) приведена формула расчета дельтового индекса. Оставив за скобками обсуждение необходимости оказания столь большого внимания дерматоглифическому методу (отмечу лишь, что в английских учебниках о нем пишут вскользь, как и в русских спец. изданиях по медгенетике), укажу на расхождения в написании формулы в книге Пишака и в книге "Медична біологія: Посібник з практичних занять" (За ред. О. В. Романенка. – К.: Здоров'я, 2005, с. 146). Помнится, уважаемый проф. Пишак советовал нам обращаться к этой книге за подробностями.
Итак, у Пишака:   Dt 10 = A +2W/(A+L+W) 10     (расстановка пробелов – как в оригинале),
у Романенко:      DI = L + 2W/A + L + W x 10     (расстановка пробелов – как в оригинале), где A, L, W – различные узоры на пальцах рук. Явственно видно, что формулы сильно отличаются. Далее, любой школьник скажет, что сначала выполняются операции умножения и деления, а потом сложения и вычитания. Однако у Романенко рассматривается такой пример использования формулы: DI=(9+2x1)/(0+9+1)x10=11. Понимаем теперь, что ничего не понимаем: если в формуле Романенко пропущены скобки дважды, то один раз пропущены и у Пишака, так что ли? Дуга "A" в формуле у Пишака почему-то у Романенко превратилась в петлю L. Во-вторых, сумма (A+L+W), совпадающая в формуле Пишака и примере Романенко, означает сумму всех папиллярных рисунков на всех пальцах, т.е. равна десяти (десять пальцев). Зачем какое-то число (у Пишака (A+2W), у Романенко (L+2W)) сначала делить на десять, а потом умножать на десять, совершенно непонятно. Наверное, оба автора что-то напутали. А самое главное – в обеих книгах ничего не говорится, зачем же этот индекс вычислять. Ну получилось в примере у Романенко число 11, ну и что? На с. 147 дается задание студентам – рассчитать свой индекс, ну и что потом с ним делать? У кого-то получилось 2, у другого 5, дальше-то что? Очень оригинальный методический подход в преподавании. Наверное, авторы объясняют всё на занятиях? Интересно было бы послушать.

Честно говоря, смотреть в этот учебник уже надоело – эти ошибки я нашел так, чисто случайно.

А теперь, как говорит Михаил Задорнов, держитесь за стул. Готовы? Меня тут недавно студентка ошарашила. Отвечает на уроке: "У двукрылых имеется две пары крыльев". Спрашиваю: "Где Вы это прочитали?" – "В учебнике". Открываю Пишака на с. 567 и читаю про комара: "Статевозріла особина має дві пари крил і булавоподібні дзижчальця". Кошмар! Очередное открытие украинских учёных – у комаров четыре крыла! Тут явно тянет на Нобелевку, не меньше, хотя дали только Государственную. Кто же автор этого открытия? Уже знакомый нам проф. Бажора, доц. Брагин из Донецка и доц. Стеблюк из Запорожья. Интересно, возразят ли мне опять авторы, что это "мелкое незначительное замечание, вырванное из контекста и представленное в извращенном виде"? Ха-ха. Кстати, "Російсько-український словник наукової термінології. Біологія, хімія, медицина", изданный в 1996 г., переводит слово "жужжальце" как "дзизкальце". Наверное, лингвисты НАНУ опять ошибаются. Подождем пояснений от пана директора издательства.
У наших авторов вообще проблемы с арифметикой. На с. 163 (авторы Пишак и Бажора) читаем: "Кількість груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі (наприклад, у дрозофіли 1n=4, у людини 1n=23)". На самом деле у дрозофилы 5 групп сцепления, а у человека – 24. Наши авторы любят ссылаться на другие книги? Вот вам адрес: "Генетика и медицина. Итоги XIV международного генетического конгресса. Под ред. акад. АМН СССР Н. П. Бочкова" (М.: Медицина, 1979), с. 31 – "Сейчас у человека известны все 24 группы сцепления, отнесенные ко всем хромосомам". И это легко проверить: 22 отличающиеся аутосомы плюс X-хромосома плюс Y-хромосома, итого 24. Читаем в упомянутой мною книге Turnpenny: "A complete set of telomeric probes has been developed for all 24 chromosomes (i.e. autosomes 1-22 plus X and Y)" (стр. 37). Аналогичный подсчет можно сделать и для дрозофилы. А гаплоидному числу хромосом количество групп сцепления будет равняться только тогда, когда нет половых хромосом. Кстати, сейчас уже некоторые авторы добавляют и митохондриальный геном, получая 25 групп сцепления (см. Асанов А. Ю., Демикова Н. С., Морозов С. А. Основы генетики и наследственные нарушения развития у детей. М.: Изд. центр "Академия", 2003, с. 53). Очень советую авторам поучиться, как надо писать учебники, на этой книге, особенно обратить внимание на рисунки генетических карт сцепления.
Проблемы с арифметикой есть и в министерстве. В письме №08.01-22/65 от 21.01.2008 (автор – 1-й замминистра О. М. Биловол) ректорам вузов предложено баллы, набранные по Болонской системе, переводить в национальную шкалу таким образом: сумма баллов от 170 до 200 соответствует пятерке. Что такое 170 баллов по 200-балльной шкале? Это 85 по 100-балльной, т.е. средний балл 4,25. С каких это пор 4,25 стало округляться до 5? Я не против, в том плане, что студентам это хорошо: учился на 4-5, много четверок, и тут вдруг поставили за дисциплину пять – сюрприз, как говорится. Но если это способ пустить пыль в глаза, резко повысить успеваемость и отрапортовать, тогда совсем другое дело.

Тут мне недавно в окно донесся горячий спор на детской площадке: "А у меня в энциклопедии написано, что Луна – это звезда!", и продолжалось так довольно долго. Если это правда, то бедные дети! Бедные студенты!
Понимают ли авторы, какую берут на себя ответственность, когда садятся за написание учебника? Понимает ли директор издательства, что учебник не должен содержать ошибок, ибо по нему учатся те, кто не знает (обычно) излагаемого материала, а потому заучивает ошибки? Цитирую В. Георгиева: "Треба не відстати від вимог науки і при цьому працювати швидко... Навіть стандарти у таких випадках допускають певну кількість помилок". Это даже интересно – сколько надо сделать ошибок, чтобы Министерство дало рекомендацию использовать учебник в школе или вузе, и чтобы можно было потом получить Государственную премию Украины? И если авторы были так озабочены включением современных и актуальных данных, то почему в книге нет, например, дирофиляриоза, случаи заболевания которым регистрируются в Украине довольно часто (например, в Полтавской области)?

Чи соромно авторам за свою книжку? Чи соромно тому чиновнику з Міністерства охорони здоров'я, що рекомендував цей підручник для використання? Мені, наприклад, соромно вчити по ньому студентів – дивитися їм в очі. І якщо людина згідно Конституції має право на освіту, то чи має вона право на якісну освіту? На якісний підручник? І хто має забезпечити таке право? Але це риторичні запитання.
Олег Смирнов
PS. Интересно, какие открытия в области науки и техники конкурировали с учебником Пишака и оказались обойденными? И какие рычаги были задействованы?
Записан
Admin
Administrator
*****

Karma: +28/-6
Сообщений: 680



« Ответ #11 : Июля 03, 2008, 07:23:20 pm »

Прекрасно! Пане Олег, Ви заслуговуєте найвищої оцінки за Вашу високпрофесійну роботу в боротьбі за справедливість! На місці авторів, замість нікчемних наїздів на Вашу справедливу критику, слід було б включити Вас до списку співавторів для написання наступного видання підручника, або як мінімум до списку рецензентів.
Цікаво, хто б міг зробити такого роду рецензію на вітчизняні медичні "бестселери"?
Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #12 : Июля 11, 2009, 06:49:23 pm »

В борьбе за справедливость, к сожалению, один в поле не воин. Министр образования И. Вакарчук 18 марта этого года лично пообещал мне провести экспертизу данного учебника, но что-то результатов не слышно.
Вся беда в том, что нас может ожидать целый вал низкопробных учебников. Министерство приняло важное требование к тем, кто хочет стать доцентом: претендент должен быть автором учебного пособия или учебника. А поскольку сам автор должен приложить к своему творению рецензии на него, то понятно, как и у кого они берутся, и как этот учебник прочитывается.

А теперь хочу ответить на обвинение Пишака в том, что я как молекулярный биолог ничего не знаю про мембранные пузырьки.
Казалось бы, дело яйца выеденного не стоит. Речь в том, что в тексте гениального учебника "Медична біологія" на с. 81 профессор Геннадий Федорович Жегунов из Харькова придумал такой тестовый вопрос: "З якими з органел клітини безпосередньо з'єднана ядерна оболонка?", и среди ответов - такой: "з мембранною вакуолею". В моем письме в Минобразования я спросил: "А хіба існує немембранна вакуоля?" Всем ведь известно, что нет, и что употреблять словосочетание "мембранная вакуоль" глупо. Это все равно, что написать "центральная сердцевина" или "жирное масло".
Ну, товарищи авторы, согласитесь с замечанием, скажите, что недоглядели. Так нет же, ректор Буковинского медицинского университета профессор Василий Павлович Пишак и профессор из Одесского медуниверситета Юрий Иванович Бажора не нашли ничего лучше как выдать на-гора такое: "не витримує критики зауваження п. Смірнова стосовно терміну “мембранні вакуолі”. Цей термін студентові відомий ще з шкільного курсу. Перш за все ми намагалися, щоб студент зрозумів, що з цією мембранною структурою пов’язані молекулярні механізми везикулярного транспорту, процеси проведення електричного імпульсу по нервових клітинах, секреції гормонів, клітинного імунінтету, розвиток ембріона, внутрішньоклітинний обмін речовин тощо. Кому, як не молекулярному біологу, личило би знати фундаментальну працю Дж.М.Фаллер, Д.Шилдс “Молекулярная биология клетки” / Руководство для врачей. Пер. с англ. - М.: Изд-во БИНОМ, 2003. - 272 с. У цій праці на с. 32 дослівно “мембранные пузырьки”. Див. розділ 4 “Молекулярные механизмы формирования и движения пузырьков” (с.95). І постає питання до опонента: - А чи варто ламати списи на рівній дорозі, ломитися у відкриті двері? У авторів підручника є своя думка, яка узгоджується з новітніми досягненнями... Вам, п. Смірнов, не сподобався цей термін? - не вживайте його і не паплюжте працю великого колективу авторів. Вам ще рости й рости до них". (Здесь слово "імунінтет" - как у авторов).
Можно было бы просто посмеяться над текстом уважаемых профессоров (немембранных вакуолей в природе не существует), если бы не новые ошибки. С каких это пор вакуоль вдруг стала проводить электрический импульс? Осуществлять везикулярный транспорт? Секретировать гормоны? Бесподобная чушь! Пожалуй, надо мне проверить свои знания - наверное, нобелевские лауреаты сделали какое-то новое открытие? И вот я открываю книгу Фаллера и Шилдса и сразу смотрю в предметный указатель (конечно, в нормальных книгах он составляется правильно, не то что в учебнике Пишака, где куча терминов, обсуждаемых в тексте, просто не упомянута в указателе). И - о чудо! - НЕ НАХОЖУ там вообще термина "вакуоль", не говоря про мембранные вакуоли! И в самой книге слова "вакуоль" нет вообще! Теперь смотрим на с.32 - что же там? А там речь идёт о мембранных пузырьках, образующихся на эндоплазматическом ретикулуме. На с.95 - про отпочкование пузырьков от ЭПР и про перенос их к комплексу Гольджи. И нам становится понятно, какие такие мембранные пузырьки здесь описываются и почему не упоминаются вакуоли. А вот путать вакуоль с транспортными пузырьками, описанными в книге Фаллера, - это, конечно, круто! М-да... Какие-то прямо уникальные профессора! Стоит, пожалуй, и мне посоветовать им внимательно читать умные книжки и "расти и расти" до их авторов.

В доказательство незнания ими терминов - ещё один яркий пример. Я написал, что кишечная амёба не вызывает заболевание. Проф. Пишак и проф. Бажора, говоря, что в определенных условиях в ней бывают фагоцитированные эритроциты и лейкоциты, написали следующее: "Це апоптотичні форми, чи життєздатні, - залишається питанням відкритим". Апоптотичні - от слова апоптоз. Господи, а он-то здесь причём? Перепутали, бедные, фагоцитоз с апоптозом? Хорошо хоть не блефарит с баланитом. Если ещё вспомнить, что в их "змістовному тлумачному словнику" написано, что фагоцитоз - это "переваривание твердых частиц клетками", хотя все знают, что на самом деле фагоцитоз, в отличие от пиноцитоза, - это специфический процесс поглощения твердых частиц (а не жидкости) путём впячивания мембраны и т. д., а переваривание осуществляется ПОСЛЕ, то становится просто смешно... Учите термины, господа учёные!

Мои замечания по поводу этого непревзойденного учебника, отмеченного Государственной премией Украины, читают очень многие, в том числе и студенты. Они - наше будущее, и им решать, хорошо ли учиться по учебникам с ошибками, нужно ли открыто говорить об ошибках, ЭТИЧНО ли это, и не путают ли мои оппоненты ПРОФЕССИОНАЛЬНУЮ ЭТИКУ с замалчиванием недостатков и ошибок, и не следует ли четко оговорить значение этого термина. Если критику со стороны авторы откидывают под предлогом того, что пишет неспециалист, а критика со стороны коллег является по их мнению неэтичной, то возможна ли она тогда вообще? Если я написал своё мнение в министерство в расчете на гласное и открытое обсуждение учебника, то почему проректор Одесского медицинского университета профессор Юрий Иванович Бажора в письме директору Центрального методического кабинета по высшему медицинскому образованию проф. И. С. Витенко написал, что мое письмо напоминает прошлую жизнь, "коли подібного роду "пильнуючі" громадяни надавали "сигнали" до парткомів організацій та установ й до інших партійних органів"? Не привык к критике? Очевидно, что восхищенное письмо по поводу гениальности авторов учебника не вызвало бы такой неадекватной реакции и было бы очень этичным... Оч-ч-чень удобная позиция.

А теперь отмечу ещё одни ГРУБЕЙШИЕ ошибки в учебнике "Медична біологія" (під ред. Пішака й Бажори, вид. "Нова книга", 2004), чтобы студенты, не дай бог, не заучивали их.
1. На с.261 проф. Р. Пискун (Винницкий нац. мед. ун-т) написала про регуляцию роста человека такое: "Найбільш важливим гормоном є соматотропін, який виробляється гіпофізом до підліткового віку. Гормон щитоподібної залози - тироксин - також відіграє важливу роль впродовж усього періоду росту. Починаючи з підліткового віку ріст контролюється стероїдними гормонами наднирників і гонад". Подростки - это 13-16-летние мальчики и 12-15-летние девочки (с.259 этого учебника), а из приведенной цитаты однозначно следует, что соматотропин синтезируется до 12-13 лет, после чего вместо него работают гормоны надпочечников и половых желез. Разве синтез гормона роста прекращается в 12 лет? И интересно, знает ли Раиса Петровна, что такое акромегалия?
2. На с. 120 проф. З. Воробец (Львовский медуниверситет) и проф. Г. Жегунов написали, что в анафазе митоза набор генетического материала составляет 2n2c - ошибка! Правильно - 4n4c, поскольку в интерфазе произошло удвоение хроматид (стало 4c - хоть хроматид, хоть молекул ДНК, хотя авторы это сокращение не расшифровуют), а в анафазе хроматиды разъединились и стали называться хромосомами (и их теперь 4n).
3. На с. 314 приведена совершенно неправильная формула расчета частоты рецессивного летального гена:
"Рецесивний летальний алель елімінується з популяції у відповідності з формулою: qn = q0/1 + nq0", где q0 - исходная частота гена, n - число поколений, а qn - частота гена через n поколений. Интересно, как наши авторы делят число на единицу - случайно не калькуляторе? А может, кто-то делает это - страшно подумать! - в уме? А теперь давайте проверим эту формулу: пусть q0 = 0,5. Что будет через 10 поколений? Подставляем:
q10 = 0,5/1 + 10x0,5 = 5,5 - то есть частота гена не то что элиминируется, а наоборот, выросла, причём превысила пятерку. Явная глупость, ведь частота гена не может превышать единицу (p + q = 1).
4. На с.86 профессора Воробец и Жегунов приводят формулу расчета коэффициента специфичности ДНК:
Г + Ц/А + Т
На самом деле здесь нужны скобки: (Г + Ц)/(А + Т), иначе сначала нужно делить Ц на А, а потом прибавлять Г и Т. Впрочем, чтобы понять этот нюанс, надо окончить среднюю школу.
Что-то чересчур много арифметических ошибок для одного учебника. Как они, интересно, публикуют научные статьи? Там ведь нужно делать статистические расчеты, используя достаточно сложные формулы... Можно ли им после этого доверять?
5. Проф. Ю. Бажора и проф. С. Федченко (Луганский медуниверситет) дают неправильное определение даже такому  термину, как мейоз. На с.128 читаем: "Мейоз - процес поділу ядра клітини з утворенням чотирьох дочірніх ядер, кожне з яких містить вдвічі менше хромосом, ніж вихідне ядро", на с.136 - опять "спосіб поділу клітинного ядра - мейоз", и тут же на с.137 без всякого смущения пишут: "мейоз складається з двох швидких у часі послідовних поділів клітин", а на с.139: "У результаті мейозу кожна материнська клітина дає початок чотирьом клітинам". Так что же делится - ядро или клетка? Объясняю, почему это важно: митоз, например, правильно определять (и именно так делается в серьезных книгах) как деление ядра (кариокинез), а не клетки, т.к. возможно образование многоядерных клеток вследствие серии митозов без последующего цитокинеза, а вот мейоз (по крайней мере, его 1-е деление) без цитокинеза невозможен, поэтому правильно - мейоз - это деление клетки, при котором количество хромосом уменьшается в два раза.
6. На рис. 3.125 на с. 530, где нарисован жизненный цикл трихинеллы, показано стрелкой, что человек заражается только от домашней свиньи, хотя на самом деле (как, впрочем, упоминается в тексте на предыдущей странице) - также от дикого кабана, медведя, реже собаки, присутствующих на рисунке (авторы рисунка - проф. Пишак и Бажора).
7. На с.503 эти же два профессора написали, что ленточные черви покрыты кутикулой. Грубейшая ошибка! На самом деле они покрыты тегументом, а кутикула появляется у круглых червей! (См. 1-й том издания "Жизнь животных", М.: Просвещение, 1987).
8. На с.504 и 515 они же написали, что личинка лентеца плероцеркоид относится к финнам. Эта ошибка встречается довольно часто, а ошибочно это утверждение потому, что финна по определению - пузырчатая стадия ленточного червя (термин немецкого происхождения), плероцеркоид же - сплошная личинка, пузырька с жидкостью там нет.
9. На с.14 как "Віхи поступу і розвитку медичної біології" отмечено, что в 2002 г. "Здійснено перше успішне клонування людини (С. Антінорі)". Это, я так понял, идет речь о религиозной секте, якобы клонировавшей человека? Ну как же можно слухи из бульварных изданий печатать как доказанный научный факт?
10. Мои любимые профессора Пишак и Бажора умудрились наделать ошибок даже с группами крови системы АВ0. Ладно там, что ген I напечатан как ген J - все-таки иностранный алфавит, не все знают. А вот на с.172 читаем такие глупости: "Фенотип А можливий у дітей тільки тоді, коли один з батьків має фенотип А. Така ж ситуація стосується фенотипу В". На самом деле ребёнок с группой А (или В) может родиться также у родителей с IV группой крови (АВ х АВ). Далее читаем: "Фенотип АВ можливий за умов, що один з батьків має фенотип АВ або в одного з батьків фенотип А, а у другого - В". Первая часть этого предложения ошибочна: если один родитель имеет IV группу крови, а другой - не II-ю или III-ю, как подразумевают авторы, а I-ю (фенотип 0), то у ребёнка группы АВ не будет! Они наделали ошибок и в таблице 1.14 на с.173: пишут про группы крови 00, А0, АА, В0, ВВ и АВ, хотя на самом деле группы обозначаются так: 0, А, В и АВ. Боже, какой ужас!
А написали такую глупость на с.172: "Алель J(A) визначає утворення антигену А на поверхні еритроцитів і аглютиніну β у плазмі крові, алель J(B) - утворення антигену В на еритроцитах і аглютиніну α в плазмі". Да не может ген I(A) определять одновременно образование (синтез) антигена А и образование агглютинина бета, а аллель I(B) - образование антигена В и агглютинина альфа! Понятно, что в мединститутах генетике толком не учат, но ведь можно и самим что-нибудь почитать! Открою страшную тайну нашим профессорам: аллели группы крови вообще не имеет никакого отношения к синтезу агглютининов! А вот почему у человека, к примеру, со 2-й группой крови, которому никогда не переливали кровь 3-й или 4-й группы, имеются антитела бета, в отличие от ситуации с резус-фактором, - хороший вопрос! Студенты могут задать его своим преподавателям, а потом поделиться вариантами ответов на этом форуме.
11. Наконец, в разделе 1.3.2.15 "Поняття про імуногенетику" проф. Пишак и Бажора на с. 176 написали: "Організм ніколи не виробляє антитіл проти тих антигенів, які є у нього, а тільки проти чужорідних". Ну, это вообще кошмар! Наши уважаемые профессора не имеют ни малейшего понятия про аутоиммунные заболевания!

Да, недаром я начинал обращение в министерство образования с упоминания Трофима Лысенко, который отличался малограмотностью и любовью к наградам, но ещё  НЕ ХОТЕЛ учиться ничему новому и НЕ МОГ это при всем желании сделать - не хватало уровня интеллекта. Кстати, об интеллекте. В учебнике Пишака-Бажоры "Медична біологія" на с.207 проф. С.И. Дубинин из Полтавской стоматакадемии написал: "При хворобі Дауна інтелектуальний дефект проявляється більше з віком хворих. Середнє JQ дітей 10 років і старше складає всього 24". Ну, мы знаем, что коэффициент интеллекта обозначается как IQ (ай-кью). Поскольку здесь в тексте учебника впервые без расшифровки появилось новое сокращение - JQ (джей-кью), надо думать, что так обозначили интеллектуальный дефект? Ну-ну!
Лысенковщина охватила уже все сферы жизни Украины и сама себя воспроизводит. Бывшие и нынешние губернаторы и депутаты - теперь доморощенные доктора экономических наук и становятся ректорами вузов. А посмотреть, какие сейчас защищаются кандидатские диссертации по биологии и медицине! Тема отдельного разговора.
Академик Евгений Велихов в интервью газете "Аргументы и факты" (№17, 2009) сказал: "Понимаете, можно вытащить человека из трамвая и назначить его академиком. По сути, так часто и происходит. В итоге у нас есть такие "большие учёные", с которыми рядом сидеть стыдно".
Напомню, что официальными рецензентами учебника выступили проф. А. Д. Тимченко (Одесский медун-т), проф. К. Л. Лазарев (Крымский медун-т, Симферополь), а также положительные отзывы прислали или напечатали в газетах (перейду на украинский, воспользовавшись письмом Пишака в адрес проф. Витенко): академік АМНУ О. В. Коркушко, академік АМНУ М. Яковенко, академік АМНУ О. Стефанов, академік АМНУ Д. Зербіно, проф. О. І. Сукманський (НДІ стоматології АМНУ), проф. М. М. Марченко (Чернівецький нац. ун-т), проф. В. В. М'ясоєдов (Харківський медун-т), проф. В. І. Гарець (Дніпропетровська медакадемія), проф. О.-Я. Л. Бекиш (Вітебський медун-т), проф. О. З. Гнатейко і проф. О. Д. Луцик (Львівський медун-т), проф. Р. О. Сабадишин (Рівненський медколедж), проф. А. І. Гоженко (Одеський медун-т), проф. А. І. Антохін (Російський медун-т), академік НАН Казахстану І. Р. Кулмагамбетов, проф. М. В. Чебишев (Московська медакадемія), різні доценти і Вчені ради (не буду писати), а також Голова експертної ради ВАК України з біологічних наук, директор Наукового центру НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор біол. наук, професор В. Радченко!!!
Ужас! И полная безответственность!

На закуску - тестовый вопрос.
В какой стране за учебник с множеством ошибок дали Государственную премию?
Варианты ответов:
а) в США
б) во Франции
в) в России
г) в Украине
д) в Гондурасе
е) в Северной Корее
ж) в Папуа Новой Гвинее.
Правильный ответ никому не говорить, чтобы, не дай бог, не обвинили в предательстве национальных интересов.

Олег Смирнов
Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #13 : Октября 17, 2011, 10:23:13 am »

Не перестаю дивуватися з цього підручника. Як не відкриєш його де-небудь, так і лізе помилка в очі.
Незнання авторами української мови просто дивує. Наприклад, на с. 582-585 читаємо про те, що отруйні рослини викликають блювоту, хоча блювота - це результат (рос. "рвотные массы", т.е. "извергнутое"), а сам процес називається "блювання". Про це можна прочитати в "Російсько-укр. словнику наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина" (Київ: Наукова думка, 1996) на с. 451. І тому дуже дивним виглядає вислів "безупинна блювота" на с.585 у підручнику Пішака.
До речі, згідно рос.-укр. словника, російська назва отруйної рослини "вех" перекладається українською як "віха" або "вех", але ж ніяк не "віх" (с.583). Такий неправильний переклад (вех-віх) робить комп'ютерна програма. Ще одна помилка - біологічна, про чемерицю (с. 583), яку автори (проф. Романенко і доц. Костильов з київського Нац. мед. університету) віднесли до родини Лілейних, хоча насправді вона належить до родини Мелантієві, що входить до порядку Лілейних разом з родиною Лілейних та іншими 23 родинами (дивись "Жизнь растений", М.: Просвещение, 1982, т.6, с.60). Утім, розібратися, де родина, а де порядок у ботанічній номенклатурі, - це, мабуть, дуже складно.
На с.182 підручника Пішака на схемі родоводу (рис. 1.126) можна побачити, як четверо дітей народилося одночасно від двох чоловіків та однієї жінки - таке собі потрійне запилення. А на с.178 на рис. 1.119 троє дітей з'явилося в гомосексуальному шлюбі між двома чоловіками (автори цього розділу Пішак і Бажора). Хоча після того як професор Пішак визнав, що в чоловіків буває менопауза, уже можна нічому не дивуватися!

О. С.
Записан
Smirnov
Newbie
*

Karma: +1/-0
Сообщений: 23


« Ответ #14 : Августа 21, 2012, 06:29:39 pm »

Пишу зараз сторінки до занять для студентів і, як завжди, спотикаюсь на помилках у підручнику Пішака і Бажори, якому дали Державну премію України.
На с. 166 читаємо: "Термін клонування означає, що ген картований, виділений, вивчена його структура, знайдена мутація, яка викликає те чи інше захворювання" - це дурниця, тому що є поняття "клонотека", де клоновані велик фрагменти геному і про ввчення структур генів там не йдеться. Це очевидно й з того, що секвенований весь геном людини, але й досі невідома точна кількість генів людини. Просто автори підручника - лікарі і до генетики мають стосунок лише як любителі, а не справжні фахівці.
На с. 166 читаємо далі: "З загальної кількості генів геному людини 16000 тепер картовані на скелетній карті геномад". Тут до авторів - професорів і лауреатів Державної премії України за цей підручник - виникають два питання: що таке "скелетна карта" і хто такі ці таємничі "геномади"? Може, "гомініди"?
На с. 165 указано, що 1% кросинговеру дорівнює одній морганіді. Насправді це сантиморганіда, а не морганіда (про морганіду писали в старих радянських підручниках, з яких наші автори передирали текст, не розуміючи, про що пишуть), а зараз в англійських підручниках 1% кросинговеру - це сантиморганіда. А 100% - це морганіда. А на с. 166 читаємо: "сантиморганіда дорівнює 1% кросинговеру". Ну явно один автор передирав один текст з одного джерела, інший - з іншого, потім зліпили нашвидкоруч до купи.
А скоріше за все цей підручник ліпили з рефератів студентів.
Записан
Форум медичного порталу UKRMEDSERV.COM
   

 Записан
Страниц: [1]
  Печать  
 
Перейти в:  

Powered by SMF 1.1.21 | SMF © 2006-2009, Simple Machines
Страница сгенерирована за 0.089 секунд. Запросов: 17. Вся информация, размещенная на медицинском форуме медицинского портала ukrmedserv.com не должна служить руководством по самолечению, она носит исключительно информационный и образовательный характер.
Cомневаемся что понравится, но предложим нечто не по теме , а далее читаем: ЗАПРЕЩАЕТСЯ Любое использование материалов сайта без ссылки на главную страницу http://ukrmedserv.com/