ХВОРОБА ЛАЙМА ( LAME DISEASE )
Хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, хронічна мігруюча еритема, кліщова еритема) - природно-осередкова трансмісивна хвороба, яка спричиняється бореліями ( Borellia burgdorferi ) та супроводжується мігруючою кільцеподібною еритемою, гарячкою, ураженням центральної і периферичної нервової системи, серця і великих суглобів.
Епідеміологія. Природним резервуаром борелій є дикі та деякі свійські тварини (гризуни, олені, птахи, кішки, собаки, вівці, велика рогата худоба), які виділяють збудника з сечею. Механізм передачі інфекції трансмісивний. Зараження відбувається переважно влітку (травень - серпень) через укус пасовищного кліща роду Ixodes . Природна інфікованість кліщів досягає 30-60 %, можлива трансоваріальна передача інфекції. Природні осередки бореліозу зустрічаються в США, Австралії, в країнах Європи, в Сибіру. За рівнем щорічної захворюваності хвороба Лайма займає одне з перших місць серед природно-осередкових інфекцій.
Клініка. Інкубаційний період від 3 до 32 діб. У перебігу хвороби виділяють три стадії. Перша стадія - загальнотоксична - триває 4-5 тиж. Захворювання починається гостро з гарячки, ознобу, головного болю, міалгій, артралгій, катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів та диспепсії. Можливі лімфаденопатія, гепато- та спленомегалія, явища менінгізму. У деяких хворих розвивається безжовтяничний гепатит. Патогномонічною ознакою початкового періоду хвороби є поява на шкірі в місці недавнього укусу кліща (ділянка шиї, талії, сідниць, стегон) кільцеподібної еритеми, яка поступово збільшується (до 60- 70 мм в діаметрі), має блідо-ціанотичний центр і підняті яскраво-червоні краї. Хвороба може супроводжуватись вторинними множинними кільцеподібними, макулярними або уртикарними висипаннями, кон'юнктивітом. З часом шкіра стає тоншою, сухою, атрофуються залози, з'являються флебектазії. У деяких хворих виникає ірит або іридоцикліт.
Через декілька тижнів або місяців при відсутності лікування хвороба переходить у другу стадію - неврологічних та кардіальних ускладнень. Виникають серозний менінгіт з тривалим лімфоцитарним плеоцитозом і збільшенням вмісту білка в лікворі, енцефаліт або єнцефаломієліт з пара- і тетрапарезами, парезами лицевого, окорухового та інших черепно-мозкових нервів, невралгії, радикуліти, полірадикулоневрити, важкі порушення психіки. Типовим симптомокомплексом при хворобі Лайма є лімфоцитарний менінгорадикулоневрит Баннварта, при якому в місці укусу кліща після згасання еритеми 2-10 тиж. зберігаються біль, порушення чутливої та рухової функції корінців спінальних нервів шийно-грудного відділу спинного мозку, розвивається менінгіт. У дітей менінгеальні явища переважають над іншими неврологічними розладами, в дорослих частіше уражується периферична нервова система.
Ураження серцево-судинної системи проявляється міокардитом, іноді - перикардитом або кардитом з тривалим (до 6 міс) перебігом. Типовим є порушення серцевої провідності, частіше - атріовентрикулярні блокади, тахі- або брадикардія.
Третя стадія - артритна (з 6-го тижня захворювання) - характеризується асиметричним мігруючим ураженням одного або двох великих суглобів (частіше колінних, гомілково-ступневих, ліктьових, плечових), рідше - дрібних суглобів кистей, ступнів, висково-щелепних. Суглоби набряклі, болючі, але шкіра над ними негіперемована. Артрити часто мають зворотний перебіг, але в деяких хворих тривалий час рецидивують.
Іноді хвороба Дайма перебігає без кліщової еритеми, з неврологічними, серцево-судинними, ревматичними проявами. Такий перебіг частіше спостерігається у дітей.
Лабораторні дослідження виявляють гіперлейкоцитоз, збільшення ШОЕ, активності АсАТ, іноді - гематурію.
Діагностика в ендемічних районах ґрунтується на клінічних даних - появі одного або декількох симптомів після укусу кліща (гарячка, мігруюча кільцеподібна еритема, міалгії, артралгії, менінгополіневрит, менінгорадикулополіневрит, міокардит, артрит, атрофічний акродерматит). Специфічна діагностика полягає у виділенні борелій з крові, біоптату і трансудату шкіри, ліквору, синовіальної рідини, у знаходженні антитіл до збудника в сироватці крові за допомогою імунофлуоресцентного або імуноферментного методів. Титр антитіл класу Ig M досягає найвищого рівня на 4-6-му тижні від початку захворювання, а титр антитіл класу Ig G , як правило, збільшується повільно і досягає максимального значення через декілька місяців. Треба врахувати те, що антитіла до збудника хвороби Лайма перехресно реагують з іншими спірохетами.
Диференціальний діагноз. Проявами кліщового рикетсіозу є гарячка і рясна поліморфна розеольозно-папульозна екзантема, наявність первинного афекту в місці укусу кліща, який, на відміну від кільцеподібної мігруючої еритеми, має вигляд інфільтрованої гіперемованої плями з кірочкою у центрі. Характерним є ураження дихальних шляхів. Суттєве значення мають специфічні серологічні дослідження.
Еризипелоїд відрізняється локалізацією процесу на пальці руки або кисті з появою декількох червоних плям, відсутністю загальної інтоксикації, вторинної екзантеми, неврологічних розладів. При еризипелоїдному артриті розвивається контрактура міжфалангових суглобів.
В разі токсико-алергічного дерматиту макульозна висипка виникає після прийому медикаментів, контакту з хімічними та харчовими алергенами. Характерними ознаками є свербіння шкіри, набряк її, ураження суглобів, еозинофілія.
Ревматизму часто передує ангіна, характерні множинні ураження суглобів із запальними змінами та порушенням функції, ендоміокардит, у подальшому - вада серця. Допомагають в діагностиці позитивні ревмопроби.
Лікування проводять в умовах інфекційного стаціонару. Ефективна антибіотикотерапія. На початку хвороби призначають тетрациклін, левоміцетин, а також бензилпеніцилін, ампіцилін, еритроміцин та інші. Тетрациклін (в добовій дозі 1,0- 1,2 г протягом 10 днів) є препаратом вибору в першій стадії хвороби, в другій і третій стадіях - великі дози пеніциліну (10-20 млн. ОД на добу протягом 10 днів і більше). За клінічними показаннями застосовують анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби (індометацин, бруфен та інші) або глюкокортикоїди, дезінтоксикаційні та діуретичні препарати.
Профілактика та заходи в осередку. В ендемічній місцевості застосовують індивідуальні засоби захисту від кліщів, проводять акарицидні заходи. Вакцини немає.
------------------------------
Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во "Медична газета України", 1996. - 352 с.
Книга публікується зі згоди автора
------------------------------ |
