Практичне застосування пахвинного шкірно-жирового клаптя в хірургії дефектів м'яких тканин кисті

В.П. Лндрущеико, І.Р. Трутяк, Р.І. Трутяк

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львів, Україна

Успіхи хірургії кисті дозволяють відновити пошкоджені кістки, сухожилки, судини і нерви. Нерідко при важкій травмі кисті виникає питання про відновлення функціонально здатного покрову м'яких тканин.

Матеріал

У хірургічному відділенні 8-МКЛ м. Львова за останні 3 роки оперовано 72 хворих із травматичними дефектами м'яких тканин кисті. 14 (19,5 %) хворим дефекти були закриті місцевими тканинами і покривами тих сегментів, які не підлягали відновленню, 41 (56,9 %) виконано вільну аутодермопластику, із них 3 у поєднанні з місцевою пластикою. Ксенопластику застосовували в одного (1,4 %) пацієнта. У 16 (22,2 %) хворих відновили повноцінні шкірні покрови за допомогою переносу тканин на харчуючій ніжці, із них у 10 пацієнтів застосовано пахвинний шкірно-жировий клапоть.

Результати і їх обговорення

Мобільність і добре кровопостачання шкіри тилу кисті, дозволяє використати місцеву пластику шляхом мобілізації країв рани і переміщення їх назустріч один одному. Поширені дефекти тильної поверхні кисті успішно закривали вільною аутодермопластикою розщепленим неперфорованим трансплантатом шкіри товщиною 0,3-0,4 мм. Основною умовою виконання вільної аутодермопластики була відсутність оголених кісток. Анатомо-фізіологічні властивості долонної поверхні кисті спричиняють рубцювання розщепленого трансплантату і рубцьові згинальні контрактури. Окрім цього, такі покриви виразкують при терті і фізичних навантаженнях. Тому при втрачених м'яких тканинах долонної поверхні кисті показана пластика шкірно-жировими клаптями. Зручним донорським місцем для пластики кисті є пахвинна ділянка. Кровопостачання шкірних покривів пахвинної ділянки має осьовий характер і здійснюється двома артеріями: поверхневою артерією, яка огинає клубову кістку (a. circumflexia ilium superficialis) і поверхневою надчеревною артерією (a. epigastrica superficialis). В більшості випадків a. circumflexia ilium superficialis є більшого діаметру і кровопостачає шкіру, підшкірну клітковину і широку фасцію стегна в проксимальній частині передньої його поверхні. А. epigastrica superficialis харчує шкіру і підшкірну клітковину передньої черевної стінки нижче пупка. Такі особливості кровопостачання пахвинної ділянки дозволили І. Мс Gregor і І. Jackson в 1972 році описати і запропонувати для використання в пластичній хірургії шкірно-жирового клаптя, який отримав назву пахвинний клапоть Me Gregori. Близьке розташування витоків обох артерій дозволяє заготовити клапоть на вузькій мобільній харчуючій ніжці. Розміри клаптя можуть бути від 5 х 8 і до 24 х 40см. Мобільність шкіри створює умови для закриття донорської рани місцевою пластикою навіть у випадках мобілізації клаптів значних розмірів. Найчастіше для пластики кисті ширина клаптя становила 10см, а форма залежала від дефекту. Операцію виконували у два етапи. Першим етапом мобілізували шкірно-жировий клапоть на харчуючій ніжці і закривали ним рану. Залежно від локалізації дефекту м'яких тканин на кисті і особливостей пацієнта виконували пластику ібсілатерально або контрлатерально. Через три тижні другим етапом операції відсікали харчуючу ніжку шкірно-жирового клаптя і закінчували пластику. При необхідності корегуючих операцій пересаджені тканини із пахвинної ділянки піддавались мобілізації країв та переміщенню і зберігали свою життєздатність.

Висновки

Відновлення втрачених покривів кисті є важливою ланкою хірургічної реабілітації травмованих. Застосування пахвинного клаптя дозволяє отримати добрі функціональні і косметичні результати при глибоких і поширених посттравматичних дефектах м'яких тканин кисті.