Консервативне лікування остеоартрозу – вибір пріоритетів

О.С. Мовчан, М.П. Остапчук, А.І. Проник, С.В. Дибкалюк

НМАПО ім. П.Л. Шупика, Київ, Україна

Остеоартроз є одним з найбільш поширених захворювань суглобів. Після 65 років біля 80% людей мають рентгенологічні ознаки остеоартрозу (Шмідт 1996, Е.Л. Насонова, В.А. Насонова 2000) 20% з них є маніфестними.

Зміни які супроводжують остеоартроз, є незворотніми (Потрафкі Б. 1995, Гамальчик П. 1997, та ін.). В останні роки у терапії остеоартрозу набули свого значення такі препарати, як дона, віартрил, артрил, праксис, біофлекс, структум, артрон та інші. Всі вони відносяться до структурно-моделюючих хрящ, сульфатованих і несульфатованих простогландинів.

У колах практикуючих лікарів присутнє доволі скептичне ставлення до ефективності перорально введених структурно-моделюючих хрящ препаратів (Ciliger F. et al. 1999, Jorolan K.M. et al. 2003). Саме тому більшість ортопедів надає перевагу внутрішньом'язовому та внутрішньосуглобовому введенню лікарських засобів, які направлені на зниження запальних реакцій, та стимуляцію регенерації суглобового хряща. До них відносяться алфлутоп, мукосат, румалон, діацерін, з'єднання сої та авокадо, що не гідролізуються, препарати гіалуронової кислоти. їм притаманні хондропротективні властивості і пряма протизапальна дія.

При наявності сильного болю нерідко призначаються нестероїдні, протизапальні препарати, аспірин, флуфенамінова, мефенамінова та арілкарбонова кислоти, диклофенак, ібупрофен, напроксен, толмедін, індометацин, суліндак, целебрекс та інші. Похідні від еноліконової кислоти, фенілбутазон, піроксикам, малоксикам, німесулід та інші. Основним механізмом їх дії є зменшення біосинтезу простогландинів які є медіаторами запальних процесів. Частина лікарів призначають внутрішньосуглобово кортикостероїдні препарати дексон, дексаметазон, кеналог «40» та інші. Широке і часто не зовсім доцільне застосування кортикостероїдів та нестероїдних протизапальних препаратів призводить до появи у крові печінкових ензимів, веде до незворотних змін у паренхіматозних органах, зниженню клубочкової фільтрації, порушенню метаболізму суглобового хряща, і як результат передчасного його старіння. Саме тому в останні роки, одним із напрямків стимуляції імунних сил організму на клітинному рівні є зниження запальних реакцій та регенерація суглобового хряща шляхом внутрішньосуглобового введення гомотоксичних препаратів. Ця терапія об'єднана під загальною назвою біологічної , включає препарати головною складовою яких є екстракти рослин, органів тварин та мінеральні речовини.

Як показали дослідження професора Хайне X. (1998 р.) складові антигомотоксичних препаратів перетравлюються макрофагами до амінокислот, які у вигляді мотивації пропонуються «Т» лімфоцитам, котрі перетворюються у клітини цілеспрямованого регулювання. Під дією введених речовин вони розмножуються до лімфоцитарних клонів і через гемотаксис починають пошук вогнища запалення у місцях уражень. Вказаний механізм призводить до утворення антигенів, котрі сприяють протизапальній перебудові лімфоцитів.

Великий інтерес лікарів до препаратів подібних Zeel «Т» фірми Хееі обумовлений, у першу чергу, відсутністю токсичних і побічних явищ. Наш досвід застосування цих препаратів починається з 1996 року, він засвідчив їх високу ефективність, хондропротективну здатність та знеболюючу дію. У хворих з больовим синдромом перші 2-3 ін'єкції, препарату Цель Т-2,0 вводили в одному шприці з Травмелем-2,0 внутрішньосуглобово. У подальшому застосовували тільки Цель Т, вводячи його внутрішньосуглобово, через кожні 3-5 днів. Після введення 10-15 ін'єкцій, робили перерву 1-2 місяці, після чого здійснювали 2-3 введення і так повторювали кілька разів. Ми вважаємо що внутрішньосуглобовий шлях введення цих препаратів має бути пріоритетним у всіх випадках лікування остеоартрозу, незалежно від стадії захворювання.