РОТАВІРУСНИЙ ГАСТРОЕНТЕРИТ ( ROTAVIROSIS )
Ротавірусний гастроентерит - гостра вірусна хвороба людини з групи кишкових інфекцій, яка перебігає з помірною інтоксикацією, блюванням, водянистими випорожненнями і катаральними змінами верхніх дихальних шляхів. Збудником є ротавірус.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є тільки людина - хворий або носій. Хворі виділяють збудник у великій кількості з калом з перших днів хвороби до 7-8-го дня, в рідкісних випадках - до 2-3 тижнів. Механізм передачі фекально-оральний. Описані харчові та водні спалахи ротавірусного гастроентериту. Можливе внутрішньолікарняне розповсюдження, пов'язане з механічним перенесенням вірусу персоналом лікарні і, ймовірно, аерогенним шляхом зараження.
Хворіють частіше діти на першому році життя, проте зустрічаються спалахи захворювань серед школярів і дорослих. Спорадичні випадки спостерігаються протягом всього року, групові - частіше взимку та в організованих колективах. Імунітет після перенесеної хвороби короткочасний - до кількох місяців.
Клініка. Інкубаційний період триває від 15 год до 3- 5 днів, зрідка - 7 днів. Початок хвороби гострий, частіше - з блювання, яке виникає після прийому їжі чи пиття. Блювання рясне, водянисте, містить домішки їжі та слизу. Одночасно появляється пронос. До синдрому гастроентериту приєднуються ознаки загальної інтоксикації - слабкість, біль голови, запаморочення, озноб, ломота та м'язові болі; підвищення температури тіла, як правило, короткочасне. У деяких хворих в перші дні відмічаються риніт, набряк язичка, гіперемія слизової оболонки зіву та її зернистість. Язик з помірним нальотом, сухуватий.
Стілець до 10-15 разів на добу, рясний, водянистий, жовтого або жовто-зеленуватого кольору, пінистий, з різким запахом. При легкому перебігу хвороби він може бути напіврідкий, коричневого або бурого кольору. Макроскопічно домішки слизу і крові в калі не виявляються. Дефекація часто супроводжується слабким болем у животі, частіше в епігастральній та навколопупковій ділянках. Рідше біль сильний, переймоподібний. Пальпація живота виявляє грубе бурчання, більше в проекції сліпої кишки. Хвороба триває біля тижня.
Діагностика ґрунтується на епідеміологічних і клінічних даних - груповий спалах узимку, гострий початок з рясного водянистого стільця без патологічних домішок, з блювання, явищ риніту, фарингіту. В периферичній крові на початку та в розпалі хвороби змін немає, пізніше може бути лейкопенія зі зниженням кількості паличко-ядерних гранулоцитів, відносними лімфоцитозом і моноцитозом. В реконвалесценції відмічається помірний нейтрофільний лейкоцитоз. В сечі збільшується кількість альбуміну, іноді з'являються вилужені еритроцити та гіалінові циліндри. Лише у незначної кількості хворих в калі знаходять деяке збільшення кількості лейкоцитів, але багато перетравленої клітковини, зерен крохмалю, незмінених м'язових волокон. При ректороманоскопії виявляють помірну гіперемію і набряк слизової оболонки.
Вирішальне значення для уточнення діагнозу має вірусологічне дослідження. Ротавірус можна виявити в калі протягом перших 6-8 днів хвороби за допомогою електронної та імуноелектронної мікроскопії, а також методами імуноелектрофорезу в гелі, імуноферментного аналізу, реакції коаглютинації, радіоімунної діагностики. Для виявлення специфічних антитіл використовують РН, РГГА з ротавірусним антигеном (діагностичний титр 1:16 і вище).
Диференціальний діагноз.Холера починається з проносу і лише згодом приєднується блювота, яка не супроводжується катаром верхніх дихальних шляхів, болями в животі. Для сальмонельозу характерні рясні, пінисті випорожнення кольору баговиння, але гарячка триваліша, виявляються збільшення печінки і селезінки, лейкоцитоз. При дизентерії провідним є синдром гемоколіту. Аденовірусна інфекція, при якій ринофарингіт може також поєднуватись з синдромом ентериту, характеризується наявністю кон'юнктивіту, поліаденіту, збільшенням печінки, селезінки.
Лікування. Хворих частіше госпіталізують. Якщо перебіг хвороби легкий, лікування можна здійснювати в домашніх умовах. Терапія спрямована на боротьбу з водно-сольовими втратами, детоксикацію організму, нормалізацію функції кишечника. При зневодненні І- II ступеня дають всередину глюкосолан або регідрон. Якщо стан не покращується або зневоднення більшого ступеня, внутрішньовенно вводять полііонні розчини (три-соль, квартасоль). В гострому періоді показана дієта 46. Доцільно застосувати поліферментні препарати всередину, зокрема фестал, мексазу, панкреатин; препарати оксихінолінового ряду - інтестопаи, ентеросептол. Значно скорочує тривалість діареї застосування ентеросорбентів.
Діти, які перехворіли на важку форму ротавірусної інфекції, підлягають диспансерному спостереженню протягом півроку.
Профілактика та заходи в осередку. Хворих ізолюють на 10-15 днів. Проводять поточну та заключну дезінфекцію приміщення, камерну обробку одягу і постільної білизни. Специфічна профілактика не розроблена.
------------------------------
Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во "Медична газета України", 1996. - 352 с.
Книга публікується зі згоди автора
------------------------------ |
