ЕНТЕРОВІРУСНА ДІАРЕЯ ( ENTEROVIROSIS )
Ентеровірусна діарея - гостра інфекційна хвороба, що викликається вірусами Коксакі, ECHO , супроводжується проносом і схильна до епідемічного розповсюдження.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є вірусоносії та хворі люди. Збудник виділяється у зовнішнє середовище не тільки з калом (протягом 3-5 тижнів), але й зі слизом верхніх дихальних шляхів (7-10 днів). Відповідно, можуть здійснюватись фекально-оральний і повітряно-крапельний механізми передачі. Виникають спорадичні випадки та локальні епідемії. Частіше хворіють діти і молоді люди. В країнах з помірним кліматом характерна літньо-осіння сезонність захворюваності, спорадичні випадки реєструються протягом усього року. Після перенесеної хвороби формується типоспецифічний гуморальний імунітет, тривалість його не вивчена.
Клініка. Інкубаційний період складає 2-10 днів (в середньому 3-4 дні). Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла до 37,5-38 °С (тримається перші 2-3 дні), болю голови, слабкості, нудоти. Можливе одно-дворазове блювання. Пронос з'являється вже в перші години, частота стільця до 8-10 разів на добу, кал рідкий з домішками слизу, рештків неперетравленої їжі. Язик сухий, вкритий білуватим нальотом. Живіт помірно здутий, при пальпації болючий, прослуховується бурчання кишок.
Слизова оболонка носоглотки гіперемійована, набрякла, задня стінка глотки зерниста з гіпертрофованими фолікулами. Часто спостерігається гіперемія обличчя, шиї і плечового поясу. Збільшені підщелепні та задньошийні лімфатичні вузли, печінка.
Кишкові розлади припиняються через 5-7 днів, катаральні явища тримаються до 2 тижнів. У дітей переважають важкі форми з вираженим токсикозом, корчами, гемодинамічними розладами.
Крім ентеровірусної діареї, у хворих можуть спостерігатись: герпетична ангіна (на гіперемованій слизовій оболонці м'якого піднебіння, дужок, язичка утворюються сірувато-білі папули, які за добу перетворюються у пухирці, оточені червоним віночком; висипання тримаються декілька діб, потім ерозуються); епідемічна міалгія (підвищення температури тіла до 39-40 °С, сильний переймоподібний біль м'язів живота і грудної клітки, який посилюється при кашлю та рухах; тривалість гарячки 2-З дні); ентеровірусна екзантема (гарячка в межах 38- 40 °С, біль голови, нудота, блювання, біль в животі, катаральні явища; на 1-2-й день на обличчі, тулубі, кінцівках з'являється рожева, поліморфна, плямиста або плямисто-папульозна висипка, яка тримається 1-8 днів; на слизовій оболонці рота плямиста енантема, афти, виразки) ; гострий геморагічний кон'юнктивіт (світлобоязнь, сльозотеча, ураження спочатку одного ока, а через 1-З дні другого, набряк повік, гіперемія і крововиливи в кон'юнктиву; видужання через 10-14 днів); ентеровірусна гарячка або мала хвороба (гарячка, мерзлякуватість, біль голови, нудота, блювання, ін'єкція судин склер і кон'юнктив, запальні зміни в горлі, менінгеальні ознаки, біль в грудях і животі); респіраторні ентеровірусні захворювання (гострий гарячковий перебіг і запальні явища верхніх дихальних шляхів); серозний менінгіт (підвищення температури тіла до 39-40 °С, сильний біль голови, повторне блювання, збудження, марення, корчі, ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга і Брудзинського); ентеровірусний міокардит і енцефаломіокардит (виникає переважно у дітей перших місяців життя, які заражаються частіше від матерів; перебігає з важкою інтоксикацією, загальним ціанозом, шумами серця, аритмією, гепатолієнальним синдромом; часто закінчується смертю); паралітична форма (частіше хворіють діти раннього віку; на фоні нормальної температури виникають мляві паралічі з порушенням ходи, слабкістю м'язів нижніх кінцівок, рідше - верхніх).
Діагностика ґрунтується на наявності в клінічній картині, крім диспепсичного синдрому, катару верхніх дихальних шляхів, герпетичної ангіни, екзантеми, кон'юнктивіту, ознак вірусного ураження інших органів. Враховують груповий спалах вказаних клінічних форм інфекції.
При ентеровірусній діареї в калі виявляють слиз, лейкоцити, велику кількість жирних кислот, рештків неперетравленої їжі. У крові нормальна або незначно підвищена кількість еритроцитів і лейкоцитів, часто спостерігається помірний нейтрофільоз, який пізніше змінюється на лімфоцитоз і еозинофілію.
Віруси Коксакі і ECHO можна виявити в фекаліях і ротоглоткових змивах при електронній мікроскопії, за допомогою методу імунофлюоресценції, а також шляхом зараження культур клітин і новонароджених мишей. Однак наявність цих вірусів в калі не може служити доказом ентеровірусного захворювання у зв'язку з розповсюдженим здоровим вірусоносійством. Вирішальне значення в діагностиці мають серологічні дослідження (РН, РЗК, РПГ, РГГА), якщо в динаміці захворювання вдається виявити наростання тигру специфічних антитіл у 4 рази і більше.
Диференціальний діагноз. На відміну від бактерійних інфекцій (дизентерії, сальмонельозу) у хворих з ентеровірусною діареєю немає гемоколітного синдрому. Крім того, при дизентерії гарячка частіше неправильного типу, болі в животі стійкі, ріжучі, виникають тенезми і несправжні поклики на низ, при пальпації виявляється спазмована і болюча сигмоподібна кишка.
При аденовірусній діареї, на відміну від ентеровірусної, спостерігаються яскраві катаральні явища (гіперемія слизової зіву, риніт, катаральний або плівчатий кон'юнктивіт, кашель). Ротавірусні діареї перебігають при нормальній або субфебрильній температурі з помірними симптомами катару верхніх дихальних шляхів і діареї. Можуть спостерігатись двосторонній склерит, дрібноплямиста блідо-рожева висипка на обличчі, шиї, тулубі.
Лікування . Необхідність госпіталізації вирішується з врахуванням клінічних (важкий і ускладнений перебіг хвороби, поєднання ентеровірусної діареї з іншими клінічними формами інфекції, ранній вік і несприятливий преморбідний фон) та епідеміологічних показань. В гострому періоді призначають дезінтоксикаційні та регідратаційні засоби, дієту (стіл 4), ферментні препарати всередину та загальнозміцнюючі. Застосовують ентеросорбцію, донорський імуноглобулін (нерідко містить антитіла до ентеровірусів) в дозі 1-6 мл, інтерферон, рибонуклеазу. При болях м'язів і голови дають аналгетики, при серозному менінгіті - дегідратаційні засоби, енцефаломіокардиті - глюкокортикоїди. Антибіотики та інші хіміопрепарати показані у випадку бактерійних ускладнень.
Профілактика та заходи в осередку . Здійснюють раннє виявлення і ізоляцію хворих. За контактними спостерігають 2 тижні. В епідемічному осередку проводять заключну і поточну дезинфекцію розчинами хлораміну, хлорного вапна або гіпохлориту кальцію, приміщення провітрюють і обробляють ультрафіолетовим промінням. Має значення дотримання санітарно-гігієнічного режиму в громадських закладах. Специфічна профілактика не розроблена.
------------------------------
Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во "Медична газета України", 1996. - 352 с.
Книга публікується зі згоди автора
------------------------------ |
