401. Гемотрансфузiя при лiкуваннi неспецифiчного виразкового колiта.
Власне гемотрансфузія показана при термінальних станах (наприклад при важкій крововтраті у випадку профузних кровотеч). Пишуть, що при важкому перебігу переливають кров.
А є ще парентеральне харчування хворих iз тяжким загальним виснаженням (гiдролiзат казеїну, амiнопептид, амiнозол, вамiн, альвезин, морiамiн, iнтралiпiд, лiпофундiн, глюкоза тощо). Вводяться також електролiти (хлорид натрiю, сульфат магнiю, хлорид калiю, панангiн) та вiтамiни (В6, В12, С, К, РР тощо).
402. Ускладнений геморой та його лiкування.
1) тромбоз зовн гемороїдального вузла (виникає після погрішностей в дієті, фіз навантаження) - поява різких болів, які ­ при незначному фіз навантаженні, кашлю, відчуття чужерідного тіла.
- при огляді - вухол синюжний, дуже болючий при пальпації.
Лікування: дієта з виключенням гострих страв, агкоголю, послаблюючі, протизапальні (реопірин, аспірин), місцево - свинцеві примочки. З 3-4 дня - сидячі теплі ванни слабким р-ном перманганату калію.
Хірургічне - розсічення і томбування вузла, видалення тромботичних мас.
2) защемлення внутр гемороїдальних вузлів. Причини: виникає після погрішностей в дієті, фіз навантаження.
Лікування - послаблюючі , дієта.
- протизапальні, свинцеві примочки. Пресакральна блокада 0,25% р-ном новокаїну, після чого кладуть в ліжко з ­ нижнім кінцем. Після ліквідації гострих явищ хірургічне лікування.
403. Раннi ускладнення ( пiсля операцii) з приводу гемороя.
Ускладнення раннього післяопераційного періоду: кровотеча, тромбоз вен малого тазу, проктити, парапроктити.
404. Корекцiя порушення водно-електролiтного обмiну при неспецифiчному виразковому колiтi.
В принципі я к і у всіх інших випадках:
хлорид натрiю, сульфат магнiю, хлорид калiю, панангiн
405. Парантеральне введення бiлкiв при лiкуваннi неспецифiчного виразкового колiта.
В принципі я к і у всіх інших випадках:
гiдролiзат казеїну, амiнопептид, амiнозол, вамiн, альвезин, морiамiн.
406. Причини виникнення трiщин прямоi кишки.
- при дефекації у хворих з закрепами сприяючий фактор - коліти, проктити, ентероколіти, крипти, геморой
- рідко виникають в результаті грубих маніпуляцій при аноскопії, ректороманоскопії.
- найбільш типова локалізація - передня і задні комісури, напрям - поздовжній.
407. Пiдготовка до операцii при неспецифiчному виразкового колiтi.
У зв'язку з тим,що всі хворі з тяжкими формами НВК отримують інтенсивну спрямовану терапію, включаючи трансфузії, лише деяким хворим потрібна корекція лікувальних заходів.
При екстрених оперативних втручаннях вся підготовка полягає в проведенні курсу протишокових заходів впродовж 30-40 хв, що включає переливання крові, необхідних розчинів, кардіотонічних судинних засобів.
Спеціальну підготовку кишечника як при планових, так і при екстрених оперативних втручаннях не проводять (оскільки товста кишка і так порожня внаслідок проносу, а клізми можуть призвести до ускладнень). При планових оперативних втручаннях, якщо в лікуванні застосовувалистероїдні гормони, доцільна їх повна відміна за 2-3 тижні до операції.
Напередодні операції хворму катетеризують підключичку.
408. Оперативне лiкування трiщин прямоi кишки.
- Ручна дилятація сфіннктера за Рекам'є.
- Ін'єкційний метод В основу тріщини під її дно вводять 5% розчин новокаїну на персиковій олії. Ін'єкційний метод ефективний, коли тріщина виникла недавно і спазм сфінктера не виражений.
- Висічення тріщини за методом Літманна.
- Метод Габрієля. Тріщину висікають в межах здорових тканин трикутним розрізом з основою на перианальній шкірі. Горизонтальним розрізом 2,5-3 см викроюють шкірно-м'язевий клапоть, який зміщують, прикриваючи рану і фіксуючи швами.
- Метод Джод-Рабле. Тріщину висікають двома каймоподібними розрізами, відсепаровуючи її проксимально. По верхньому краю тріщини на рівні зубчатої лінії надсікають слизову в поперек довжиною 2-3 см. Щипцями Аліса захоплюють і опускають край слизової оболнки, закриваючи дефект і фіксуюють її до країв рани.
409. Особливостi ведення пiсляоперацiйного перiоду у хворих з неспецифiчним виразковим колiтом.
- коли хворий до операції отримував стероїди,їх не призначають впродовж 5 днів після втручання;
- якщо стероїдивідмінили за 2-3 тижні до операції, то потрідно їх застосовувати в найближчому післяюпераційному періоді, але не довше ніж впродовж 4-5 днів;
- трансфузійна терапія полягає в повному парентеральному харчуваннівпродовж 3-5 днів, з наступним поступовим розширенням ентерального і обмеженням парентерального;
410. Лiкування полiпозу прямоi кишки.
Одиночні поліпи видаляють електрокоагуляцією ч-з ректо- або колоноскоп. Допустима і при ворсинчатих пухлинах з добре вираженою ніжкою, відсутністю малігнізації. Малігнізація - радикальна операці - право- або лівобічна геміколектомія, резекція сигми.
При клітинній атипії верхівки поліпи безінвазивна м'язева пластика слизової - клиновидне висічення стінки кишки в зоні поліпа.
411. Методи обстеження при хворобi Крона товстої кишки.
1. Анамнез i фiзикальнi данi.
2. Пальцеве дослiдження прямої кишки.
3. Дослiдження прямої кишки ректальним дзеркалом.
4. Ректороманоскопiя.
5. Фiброколоноскопiя.
6. Фiброгастроскопiя.
7. Оглядова рентгенографiя органiв черевної порожнини.
8. Рентгенологiчне обстеження органiв черевної порожнини з пероральним контрастуванням.
9. Iригоскопiя й iригографiя.
10. Загальний аналiз кровi й сечi.
11. Бiохiмiчний аналiз кровi.
12. Коагулограма.
13. Сонографiя.
14. Гiстологiчне дослiдження гранульоми.
412. Особливостi оперативного втручання при гострому пiдковоподiбному парапроктитi.
Перший момент операції - дренування гнійника - проводиться з півмісяцевогорозрізу по серединній лінії, з перерізанням задньопрохідно-куприкової зв'язки. Другий етап операції - лікуваня нориці лігатурним методом.
413. Симптоматика перфорацii кишки при неспецифiчному виразковому колiтi.
Клiнiчна картина перфорацiї дуже характерна i залежить вiд поширення запального процесу й iнфiкування черевної порожнини. У клiнiчному перебiгу перфорацiї розрiзняють такi три фази: шок, "уявне благополуччя" i перитонiт.
Для фази шоку (триває до 6 годин) характерний дуже рiзкий бiль в епiгастрiї (Дьєлафуа порiвнює його з болем вiд удару кин-джалом), з iррадiацiєю в праве плече та ключицю, обличчя блiде, з виразом сильного страху, риси загострюються (facies abdominalis), холодний пiт зрошує шкiрнi покриви. Пульс спочатку сповiльнений (vagus puls), пiзнiше стає частим i меншого наповнення. Зрiдка настають рефлекторне блювання й затримка газiв. Артерiальний тиск понижений. При оглядi - живiт втягнений, не бере участi в актi дихання. При пальпацiї - "дошкоподiбний живiт", особливо у верхньому вiддiлi, де, зазвичай, спостерiгається найбiльша болючiсть. Позитивний симптом Щоткiна-Блюмберга. При перкусiї - зникнення печiнкової тупостi (симптом Спiжарного). При ректальному дослiдженнi вiдзначається болючiсть у дiлянцi прямокишково-маткового чи прямокишково-мiхурового заглиблення (симптом Куленкампфа).
Фаза шоку змiнюється фазою "уявного благополуччя", коли рефлекторнi явища знижуються: загальний стан хворого су-б'єктивно покращується, пульс вирiвнюється, артерiальний тиск пiдвищується, бiль у животi частково зменшується. Однак напруження м'язiв передньої черевної стiнки утримується, позитивний симптом Щоткiна-Блюмберга.
Фаза "уявного благополуччя" через 6-12 годин iз моменту перфорацiї змiнюється фазою перитонiту: пульс частий, живiт здувається через зростаючий метеоризм, кишковi шуми не прослуховуються, у вiдлогих мiсцях черевної порожнини при перкусiї вiдзначається велика кiлькiсть вмiсту, обличчя набуває характерних рис - facies Hippocratica - очi западають, губи синiють, нiс загострюється, язик стає сухим i обкладеним, дихання поверхневе й часте, пiдвищується температура.
414. Диференцiальна дiагностика гострого парапроктиту i хвороби Крона прямоi кишки.
Хвороба Крона розпочинається з незначних проявiв у виглядi загальної слабостi, пiдвищення температури тiла, болю перемiжного характеру, проносiв без будь-яких видимих особливостей або ж iз домiшкою кровi. При локалiзацiї патологiчного вогнища в товстiй кишцi з анальним вiдрiзком бiль зосереджується за її ходом до задньовихiдного отвору. Iз прогресуванням хвороби ендоскопiчно (ректороманоскопiя, фiброколоноскопiя, фiброгастроскопiя) спостерiгають гiперемiю й глибокi трiщини слизової оболонки, виразки, симптом "брукiвки" й стенозування.
Парапроктит проявляється як мiсцевими, так i загальними симптомами. Найбiльш характернi - це бiль у дiлянцi заднього проходу або прямiй кишцi, набряк, гiперемiя, флюктуацiя, затримка стiльця, а iнодi - сечовипускання, пiдвищення температури тiла, порушення загального стану, втрата апетиту, працездатностi.
При дослiдженнi загального аналiзу кровi спостерiгають лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, збiльшення ШОЕ. Якщо не провести своєчасного оперативного втручання, перiод захворювання може продовжуватись до 10 днiв i бiльше. У подальшому проходить самостiйне розкриття гнiйника в просвiт прямої кишки (хронiчний парапроктит), утворення рецедивного парапроктиту або видужання.
415. Симптоматика кровотечi при неспецифiчному виразковому колiтi.
До клініки НВК додається клініка кишкової кровотечі.
Зявляється червона або темна кров з прямої кишки. При цьому спостерiгають рiзку слабiсть, запаморочення, шум у головi та по-темнiння в очах, iнколи - втрату свiдомостi. Може також розвинутись колапс iз проявами геморагiчного шоку. Виникають характернi змiни гемодинамiчних показникiв: пульс частий, слабкого наповнення й напруження, артерiальний тиск здебiльшого знижений. Вирiшальне значення у встановленнi дiагнозу має ендоскопiчне обстеження. Важливу iнформацiю про наявну патологiю дають також гематологiчнi показники. Спостерiгається зменшення числа еритроцитiв i гемоглобiну кровi, зниження гематокриту.
416. Операцiя Габрiеля при хронічному парапроктитi.
У хворих з iнтрасфiнктерними норицями застосовують операцiю Габрiеля. Її суть операцiї полягає в тому, що норицю розсiкають вiд внутрiшнього до зовнiшнього отвору. Шкiру, що покриває норицю, висiкають у виглядi трикутника. Вершина трикутника охоплює внутрiшнiй отвiр, а основа розташована назовнi. У випадку проходження норицi через внутрiшнi частини сфiнктера (транссфiнктерна нориця) пiд час видалення каналу норицi пошкоджуються волокна сфiнктера. Для вiдновлення розсiченої дiлянки сфiнктера накладають вузловi або П-подiбнi кетгутовi шви.
417. Симптоматика токсичноi дiлятацii при неспецифiчному виразковому колiтi.
Пiд час оглядової рентгеноскопiї органiв черевної порожнини у випадках захворювання, ускладненого гострою токсичною дилятацiєю, виявляють розширену (вiд 10 до 20 см i бiльше) пневматизовану кишку.
418. Особливостi оперативного втручання при анаеробному парапроктитi.
При явищах анаеробної iнфекцiї проводять широкi множиннi розрiзи, некректомiю, порожнину рани промивають розчинами оксидантiв (перманентне промивання), застосовують антибiотики широкого спектра дiї, полiвалентну протигангренозну сироватку (250-300 тис. одиниць 1 раз у 2-3 днi), дезiнтоксикацiйну терапiю, оксигенобаротерапiю (10 сеансiв при тиску 2 атмосфери), вливання свiжої кровi, альбумiну, плазми, гемодезу, реополiглюкiну.
419. Показання до санаторно-курортного лiкування при неспецифiчному виразковому колiтi.
Поза стадією загострення може бути рекомендоване сан.-кур. лікування в місцевих санаторіях для хворих із захворюваннями органів травлення, а також в спеціалізованих бальнеологічних санаторіях (Боржомі, Джермук, Друскікінкай, Трускавець, П'ятигорськ тощо).
При хронічному коліті з виразковим або кровоточачим процесом в прямій або сигмовидній ободовій кишці, кровоточачим гемороєм сан.-кур. лікування протипоказане.
420. Особливостi оперативного втручання при гнильному парапроктитi.
Особливістю тактики при гнильній інфекції є повне висічення мертвих тканин. Протипоказаним є розсічення мертвих тканин без їх повного висічення.
421. Особливостi дiагностики та лiкування ретроректального парапроктиту.
Ретроректальний парапроктит iз самого початку виникнення супроводжується болем. При цьому бiль зосереджується в прямiй кишцi, куприку, посилюється в сидячому положеннi хворого й при актi дефекацiї. При цiй локалiзацiї гнiйника буває двобiчне (пiдковоподiбне) пошкодження. Плюс загальні з міни стану організму.
При ретроректальному парапроктитi найбiльш доцiльно розкривати гнiйник iз просвiту прямої кишки. Якщо в даному випадку функцiонує внутрiшня нориця, то вона, як правило, не турбує хворого
422. Методи обстеження при хворобi Крона товстоi кишки.
Див. пит. № 411.
423. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i хвороби Крона.
Хвороба Крона (гранульоматозний колiт) - це локальний процес, що починається з пiдслизового шару кишки й має схильнiсть до поширення за межi стiнок iз подальшим утворенням iнфiльтратiв, абсцесiв i нориць. Виявлення гранульом, а пiд час мiкроскопiчного дослiдження - скупчення лiмфоцитiв, нейтрофiлiв, плазматичних клiтин i клiтин Пирогова-Лангханса - пiдтверджують дiагноз.
Неспецифiчний виразковий колiт переважно первинно вражає слизову оболонку всiєї товстої кишки. Захворювання супроводжується видiленням iз калом великої кiлькостi кровi й слизу. Для хвороби Крона характерним є в'ялий перебiг захворювання. Гострий перебiг захворювання зустрiчається значно рiдше, нiж хронiчний. Диференцiальнiй дiагностицi сприяють сучаснi методи ендоскопiчного дослiдження з бiопсiєю слизової оболонки, якi допомогають уточнити дiагноз.
424. Оперативне лiкування iнтрасфiнктерних нориць.
Оперативне втручання показане, якщо нориця довго не загоюється або закривається на короткий час i знову вiдкривається пiсля загострення запального процесу. У хворих з iнтрасфiнктерними норицями застосовують операцiю Габрiеля. Її суть операцiї полягає в тому, що норицю розсiкають вiд внутрiшнього до зовнiшнього отвору . Шкiру, що покриває норицю, висiкають у виглядi трикутника. Вершина трикутника охоплює внутрiшнiй отвiр, а основа розташована назовнi.
425. Лiкувальне харчування при неспецифiчному виразковому колiтi.
Важливим фактором у лiкуваннi таких хворих вважають дiєту (стiл № 4). При цьому рекомендують приймати їжу до 6 разiв на добу малими порцiями, вилучивши з неї цiльне молоко, фрукти, овочi, пшеничний i житнiй хлiб. Можна призначати нежирне м'ясо й рибу. Виправдало себе також парентеральне введення вiтамiнiв В, С, А та фолiєвої кислоти.
426. Клiнiка гемороя.
Клініка: - спочатку неприємні відчуття в діл анусу, ­ при порушенні дієти, розладах ф-ції ШКТ
- потім - кровотеча під час дефекації (і після неї)
- болі ( під час дефекації, деякий час після неї)
- свербіж (з'являється внаслідок мацерації шкіри при слизових виділеннх з кишки, що може призвести до екземи)
- випадіння гемороїдальних вузлів:
1 ст - вузли назовні тільки під час дефекації, самостійно вправляються.
2 ст - вузли випадають при дефекації, фіз навантаженні, вправляються рукою.
3 си - випадають при незначному фіз навантаженні, самостійно не вправляються.
427. Хiрургiчна тактика при токсичнiй дiлятацii товстоi кишки.
Токсична дилятація є абсолютним показом до оперативного втручання.
Методом вибору операцiї при такiй патологiї треба вважати колпроктектомiю з виведенням кiнцевої iлеостоми.
Однак при токсичнiй дилятацiї об'єм оперативних втручань може бути обмеженим до колектомiї з огляду на те, що проктектомiя проводитиметься як наступний етап.
428. Методи обстеження при гемороi.
1. Анамнез i фiзикальнi данi.
2. Огляд анальної дiлянки.
3. Пальцеве дослiдження прямої кишки.
4. Дослiдження прямої кишки ректальним дзеркалом.
5. Ректороманоскопiя.
6. Загальний аналiз кровi та сечi.
7. Коагулограма.
8. Осадовi реакцiї (реакцiя Васермана).
9. Хiрургiчна тактика при перфорацii товстоi кишки з приводу неспецифiчного виразкового колiта.
430. Ускладнений геморой та його лiкування.
див 402
431. Псевдополiпоз як рентгенологiчний симптом неспецифiчного виразкового колiта.
При хронiчному перебiгу неспецифiчного виразкового колiту уражається слизова оболонка кишки й випинання острiвцiв непошкодженої слизової на фонi множинних глибоких виразок створює враження наявностi полiпiв, так званий псевдополiпоз. Детально зiбраний анамнез, особливостi клiнiчного перебiгу захворювання, iригографiя та колоноскопiя виключають наявнiсть справжнiх полiпiв
432. Хiрургiчне лiкування трiщин прямоi кишки.
Показаннями до оперативного лiкування є хронiчна трiщина, ускладнена пектенозом, норицею, кровотечею, а також неефективне консервативне лiкування. Iз радикальних методiв рекомендується висiкання трiщини в поздовжньому напрямку. В клапоть, що видалили, включається вся трiщина . Операцiя доповнюється дозованою сфiнктеротомiєю. Дефект слизової закривається в поперечному напрямку шляхом пiдшивання слизової прямої кишки до перианальної шкiри.
433. Симптом "водопровiдноi труби" при неспецифiчному виразковому колiтi.
Контрастне iригоскопiчне дослiдження виявляє симптом "водопровiдної труби", який проявляється тим, що товста кишка випрямлена, гаустри на ній відсутні. Коротше, дивишся на рентгенограму і бачиш водопровідну трубу (дуже схоже).
434. Лiкування транссфiнктерноi норицi
Норицю розсiкають вiд внутрiшнього до зовнiшнього отвору . Шкiру, що покриває норицю, висiкають у виглядi трикутника. Вершина трикутника охоплює внутрiшнiй отвiр, а основа розташована назовнi. У випадку проходження норицi через внутрiшнi частини сфiнктера (транссфiнктерна нориця) пiд час видалення каналу норицi пошкоджуються волокна сфiнктера. Для вiдновлення розсiченої дiлянки сфiнктера накладають вузловi або П-подiбнi кетгутовi шви.
435. Симптоматика хвороби Крона товстоi кишки.
Це хрон неспецифічне запальне захв, що уражає любий відділ ШКТ. Гострий початок (схожий на г. аппендицит)
- діарея, похудіння, ­ Т
- пізніше - стілець більш чатий, виснажуючий, ­ втрата ваги
- поява типих болів в животі, частіше справа, де пальпаторно інфільтрат (щільний, болючий). При нагноєнні інфільтрату абсцесс.
- часто розвиваються внутр нориці, що можуть проявлятися стеатореєю
- неспецифічні прови х-би - поліатритрит, е\ритема, жирова дистрофія печінки, склерозуючий холангіт, увеїт, гідроцикліт
- лабораторно - гіпохромна анемія, гіпопротеїнемія, лейкоцитоз, зсув вліо, ­ ШОЕ
- рентген з контрастуванням кишкіфника барієм гірляндоподібне чергуваня звужень і розширень сегментів кишки
- ендоскопія - рельєф слизової типу "булижна мостова"
- біопсія з гістодослідженням .
436. Лiкування пельвiоректального парапроктиту.
Методом вибору лiкування гострих парапроктитiв потрiбно вважати хiрургiчний. Однак на раннiх стадiях пельвiоректальних парапроктитiв iз глибокою iнфiльтрацiєю тканин, що оточують пряму кишку, без явищ розм'якшення показане консервативне лiкування (зiгрiваючий компрес на дiлянку промежини з 20 % етилового спирту, антибiотики широкого спектра дiї, поперекова новокаїнова блокада, суворий лiжковий режим, виключення з їжi клiтковини, застосування очисних клiзм). Хiрургiчне лiкуванняполягає в раннiй операцiї шляхом розкриття гнiйника розрiзом у формi пiвмiсяця з дренуванням i лiквiдацiєю його внутрiшнього отвору (вирiзання крипти), через який порожнина гнiйника з'єднується з прямою кишкою.
437. Морфологiчна дiагностика хвороби Крона.
Морфологiчнi змiни зосереджуються, головним чином, у термiнальному вiддiлi клубової кишки, анальному вiдрiзку прямої кишки й апендикулярному вiдростку. Внутрiшня поверхня горбиста, потовщена, набрякла, глибокi виразки чергуються з незмiненими дiлянками слизової. Серозна оболонка покрита множинними, подiбними на туберкульоз, вузликами. Брижа склерозована, регiонарнi лiмфатичнi вузли гiперплазованi, бiло-рожевого кольору. Найхарактернiшою мiкроскопiчною ознакою хвороби Крона є наявнiсть неспецифiчних саркоїдоподiбних гранульом. Спостерiгають також гiперплазiю лiмфоїдних елементiв пiдслизової оболонки й утворення щiлиноподiбних виразок.
438. Показання до операцii при гемороi.
Показаннями до хiрургiчного лiкування є частi кровотечi з гемороїдальних вузлiв, якi супроводжуються малокрiв'ям, великi вузли, що утруднють дефекацiю, запалення, випадiння й защемлення вузлiв.
439. Кишкова непрохiднiсть як ускладнення гранульоматозного колiта.
Кишкова непрохідністьпри гранульоматозному коліті може розвиватися внаслідок стрктур, якими цей коліт ускладнюється. Стриктури можуть сягати вираженого ступеню. носити множиний характер. Клініка відповідає поєднанню клініки хвороби Крона і кишкової нерпохідності.
440. Лiкування гнильного парапроктита.
Див. пит. № 420.
441. Кишковi фiстули як ускладнення хвороби Крона.
виникають на переднiй черевнiй стiнцi мiж ураженою кишкою й навколишнiми органами (iлеоiлеальнi норицi, тонкокишково-товстокишковi, мiхурно-кишковi). Iнколи фiстули вiдкриваються в дiлянцi рубцiв пiсля перенесених ранiше операцiй на боковiй стiнцi живота або в дiлянцi заднього проходу.
442. Лiкування анаеробного парапроктита.
Див. пит. № 418.
443. Консервативне лiкування хвороби Крона.
Дiєта хворого, в основному, повинна наближатися до звичайної, за винятком продуктiв, якi погано засвоюються. Засобами першого ряду є 5-АСК (амiносалiцилова кислота, сульфасалазiн i глюкокортикоїди). До середникiв другого ряду належать: 6-меркаптопурин, азатiоприн i метронiдазол. При дiареї використовують дифеноксилат - 5 мл перорально тричi на добу, лоперамiд - 2 мг перорально 3-4 рази на добу, смекту по 1 упак. 3 рази на добу. При вираженiй анемiї, значнiй втратi ваги, системних ускладненнях, рецидивi захворювання пiсля операцiї застосовують також преднiзолон - по 40-60 мг перорально щодобово, протягом 1-2 тижнiв. Пiсля цього його добову дозу зменшують до 10-20 мг протягом 4-6 тижнiв i, врештi, припиняють. Для пацiєнтiв, що не реагують на стероїди, призначають азатiоприн (2 мг/кг) перорально. Метронiдазол у дозi 400 мг двiчi на добу використовують у випадку гранульоматозного захворювання промежини.
444. Класифiкацiя гострого парапроктита.
І Гострий парапроктит
1) по етіології (звичайний, анаеробний, специфічний, травматичний)
2) по локалізації гнійників, інфільтратів, затьоків (підшкірний, підслизовий, ішіоректальний, пельвіоректальний, ретроректальний)
445. Показання до оперативного лiкування хвороби Крона.
Показом до оперативного втручання є наявнiсть зовнiшнiх i внутрiшнiх нориць, стенозу кишки, перфорацiї i рецидивних кровотеч.
446. Консервативне лiкування гемороя.
Консервативне (в 1стадії)
- дієтотерапія
- усунення закрепів
- висхідний душ
- склерозуюча терапія
- лігування вузлів гумовими або латексними кільцями.
447. Вибiр методу оперативного лiкування при гранульоматозному колiтi.
Методом вибору операцiї треба вважати сегментарну резекцiю патологiчно змiненої кишки на вiдстанi 30-35 см проксимальнiше й дистальнiше вiд ураженої дiлянки. При цьому видаляють також i регiонарнi лiмфовузли. Щодо хiрургiчної тактики при перфорацiї кишки з розливним перитонiтом, то в данiй ситуацiї, оскiльки може настати неспрможнiсть швiв пiсля резекцiї змiненої кишки, рекомендують не вдаватись до накладання первинного анастомозу. У зв'язку з цим, привiдну й вiдвiдну петлi виводять на стiнку живота у виглядi кiнцевої двоканальної стоми. Вiдновлюють пасаж кишечником (лiквiдацiя стоми) через 2-4 мiсяцi пiсля лiквiдацiї явищ перитонiту.
448. Консервативне лiкування трiщин прямоi кишки.
процедури - спирт-новокаїнова блокада (під основу тріщини), насильницьке розширення сфінктера викликати тимчасовий парез сфінктера, зняти патологічний спазм.
449. Ускладнення пiсля операцii з приводу гранульоматозного колiта.
Стриктури, нориці, інфільтрати і абсцеси, кровотечі тощо. Характерні часті рецидиви.
450. Оперативне лiкування рубцевоi стриктури пiсля операцii з приводу гемороя.
Для запобiгання стриктури анального каналу доцiльно видаляти гемороїдальнi вузли не бiльше як у чотирьох мiсцях. При цьому мiж видаленими вузлами необхiдно зберiгати мостики непошко-дженої слизової. При показаннях, якщо пiсля операцiї хiрург виявив завуження входу в анальний канал, гемороїдектомiю завершують дозованою сфiнктеротомiєю.
При виникненнi стриктури анального каналу по заднiй комiсурi висiкають рубець, проводять дозовану сфiнктеротомiю, а потiм низводять слизову до перианальної шкiри з подальшою фiксацiєю окремими вузловими кетгутовими швами.
451. Класифiкацiя неспецифiчного виразкового колiта.
Тотальний
Сегментарний:
1) гострий (блискавична форма)
2) хронічний рецидивуючий
3) хрон нерецидивуючий
452. Операцiя Габрiеля при гострому парапроктитi.
Див. пит. № 416.
453. Клiнiка гострого неспецифiчного виразкового колiта.
- Пронос до 40 раз/добу з виділенням крові і слизу, інколи - гною
- сильні болі по всьому животі
- тенезми
- блювота (blue water)
- ­ Т, ЇАТ, †ЧСС (по наростаючій)
- живіт здутий болючий при пальпації по ходу товстої кишки
- лейкоцитоз, зсув вліво, Ї Hb, ЇHc, Ї еритроцитів, Ї маси тіла
- порушення ВЕО і КОР, авітаміноз.
При ректороманоскопії - набряк і кровоточивість, в просвіті кишки - слиз, гній, кров.
454. Диференцiальна дiагностика гострого парапроктита i запалення епiтелiальних куприкових ходiв.
Запалення епiтелiальних куприкових ходiв - вроджене захворювання, наявність в параректальній клітковині ходів, вистелених епітелієм. Постійні болі в крижово-куприковій ділянці, ­ при ході, фіз навантаженні. Мацерація, свербіж в міжсідничій ділянці, наявність на рівні 5 куприкового хрубця 1-2 отворів, з яких пучком виступає волосся, виділяється серозна рідина, розвивається абсцесс. для д/д ввести в отвір синьку. При звапаленні куприкових ходів вона збирається в міжсідничій діл.
Парапроктит проявляється як мiсцевими, так i загальними симптомами. Найбiльш характернi - це бiль у дiлянцi заднього проходу або прямiй кишцi, набряк, гiперемiя, флюктуацiя, затримка стiльця, а iнодi - сечовипускання, пiдвищення температури тiла, порушення загального стану, втрата апетиту, працездатностi.
При дослiдженнi загального аналiзу кровi спостерiгають лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, збiльшення ШОЕ. Якщо не провести своєчасного оперативного втручання, перiод захворювання може продовжуватись до 10 днiв i бiльше. У подальшому проходить самостiйне розкриття гнiйника в просвiт прямої кишки (хронiчний парапроктит), утворення рецедивного парапроктиту або видужання.
455. Клiнiка хронiчного рецидивуючого неспецифiчного виразкового колiта.
Хронiчний рецидивний неспецифiчний виразковий колiт характеризують притаманнi йому перiоди загострення й ремiсiї. При цьому у хворих iз тотальним ураженням товстої кишки в перiод загострення спостерiгають тяжкий ступiнь захворювання, а в перiод ремiсiї - середньотяжкий або навiть легкий, причому, таке "затихання" може тривати 6 мiсяцiв i бiльше.
Тяжка форма неспецифiчного виразкового колiту найчастiше буває при тотальному ураженнi, особливо з гострим, а також хронiчним рецидивним перебiгом захворювання. Температура тiла в таких хворих пiдiймається до 39-40о С, виникають проноси (бiльше 10 разiв за добу) iз слизом, кров'ю i гноєм, блювання, наростає тяжка iнтоксикацiя, схуднення на 25-30 кг, рiзко виражена анемiя, лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, значнi змiни бiлкового й електролiтного обмiнiв. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки в її просвiтi виявляють кров, слиз, гнiй, фiбринний налiт, часто псевдополiпи й майже повну вiдсутнiсть слизової оболонки.
Середньотяжка форма: наявнi iз значним вираженням суб'єктивнi вiдчуття у виглядi тенезмiв i печiї. Частота випорожнень доходить до 5-10 разiв iз слизом, кров'ю й болем. У хворих з'являються субфебрильна температура, загальна слабiсть, нудота й втрата апетиту, а вага тiла зменшується на 5-8 кг. У загальному аналiзi кровi виявляють помiрну анемiю, лейкоцитоз, збiльшену ШОЕ. Серед бiохiмiчних показникiв кровi вiдзначають гiпопротеїнемiю й гiпокалiємiю. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки наявнi значна гiперемiя й набряк слизової оболонки, множиннi ерозiї, контактна кровоточивiсть i поверхневi виразки.
456. Диференцiальна дiагностика парапроктита i рака прямоi кишки.
Парапроктит проявляється як мiсцевими, так i загальними симптомами. Найбiльш характернi - це бiль у дiлянцi заднього проходу або прямiй кишцi, набряк, гiперемiя, флюктуацiя, затримка стiльця, а iнодi - сечовипускання, пiдвищення температури тiла, порушення загального стану, втрата апетиту, працездатностi.
При дослiдженнi загального аналiзу кровi спостерiгають лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, збiльшення ШОЕ. Якщо не провести своєчасного оперативного втручання, перiод захворювання може продовжуватись до 10 днiв i бiльше. У подальшому проходить самостiйне розкриття гнiйника в просвiт прямої кишки (хронiчний парапроктит), утворення рецедивного парапроктиту або видужання.
Рак прямої кишки на початку захворювання, зазвичай, перебiгає без болю. При оглядi прямої кишки помiчають твердий утвiр. Данi пункцiйної бiопсiї допомагають уточнити дiагноз.
457. Клiнiка хронiчного безперевного неспецифiчного виразкового колiта.
Хронiчний безперервний неспецифiчний виразковий колiт при тотальному ураженнi кишечника в бiльшостi хворих перебiгає як середньотяжкий, а в перiод погiршення захворювання набуває тяжкої форми.
Середньотяжка форма: наявнi iз значним вираженням суб'єктивнi вiдчуття у виглядi тенезмiв i печiї. Частота випорожнень доходить до 5-10 разiв iз слизом, кров'ю й болем. У хворих з'являються субфебрильна температура, загальна слабiсть, нудота й втрата апетиту, а вага тiла зменшується на 5-8 кг. У загальному аналiзi кровi виявляють помiрну анемiю, лейкоцитоз, збiльшену ШОЕ. Серед бiохiмiчних показникiв кровi вiдзначають гiпопротеїнемiю й гiпокалiємiю. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки наявнi значна гiперемiя й набряк слизової оболонки, множиннi ерозiї, контактна кровоточивiсть i поверхневi виразки.
Тяжка форма неспецифiчного виразкового колiту найчастiше буває при тотальному ураженнi, особливо з гострим, а також хронiчним рецидивним перебiгом захворювання. Температура тiла в таких хворих пiдiймається до 39-40о С, виникають проноси (бiльше 10 разiв за добу) iз слизом, кров'ю i гноєм, блювання, наростає тяжка iнтоксикацiя, схуднення на 25-30 кг, рiзко виражена анемiя, лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, значнi змiни бiлкового й електролiтного обмiнiв. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки в її просвiтi виявляють кров, слиз, гнiй, фiбринний налiт, часто псевдополiпи й майже повну вiдсутнiсть слизової оболонки.
458. Особливостi оперативного втручання при анаеробному парапроктитi.
Блін, це питання повторюється уже N-ний раз. Викладачі, будьте уважні, складаючи питання.
Див. пит. № 418.
459. Симптоматика неспецифiчного виразкового колiта легкоi ступенi.
Легка форма зустрiчається, переважно, при наявностi запального процесу в прямiй i сигмоподiбнiй кишках, значно рiдше вона буває при ураженнi лiвої половини товстої кишки й зовсiм рiдко - при тотальному ураженнi в перiод затихання процесу. Загальноприйнято, що неспецифiчний виразковий колiт починається з прямої кишки й надалi охоплює всi вiддiли ободової кишки. При цьому випорожнення бувають 2-3 рази на добу з домiшками слизу, iнколи кровi. Причому, проноси можуть чергуватися iз закрепами. Температура тiла залишається в межах норми. Iз боку загального й бiохiмiчного аналiзiв кровi помiтних зрушень не виникає. Вага тiла не зменшується. При ендоскопiчному дослiдженнi виявляють гiперемiю слизової оболонки, контактну кровоточивiсть, виражений судинний малюнок, ерозiї, точковi крововиливи й поверхневi виразки. Треба також вiдзначити, що в данiй ситуацiї наявнiсть ерозiй необхiдно прирiвнювати до виразкового процесу.
460. Ведення хворих пiсля операцii з приводу гнильних i анаеробних парапроктитiв.
Особливостями веденя післяопераційного періоду є:
- повторні щоденні перев'язки;
- обов'язкове щоденні промивання ран;
- при поширенні процесу - додаткові розрізи;
- ГБО;
- ведення як після звичайного парапроктиту.
461. Симптоматика неспецифiчного виразкового колiта середньоi ступенi важкостi.
Середньотяжка форма: наявнi iз значним вираженням суб'єктивнi вiдчуття у виглядi тенезмiв i печiї. Частота випорожнень доходить до 5-10 разiв iз слизом, кров'ю й болем. У хворих з'являються субфебрильна температура, загальна слабiсть, нудота й втрата апетиту, а вага тiла зменшується на 5-8 кг. У загальному аналiзi кровi виявляють помiрну анемiю, лейкоцитоз, збiльшену ШОЕ. Серед бiохiмiчних показникiв кровi вiдзначають гiпопротеїнемiю й гiпокалiємiю. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки наявнi значна гiперемiя й набряк слизової оболонки, множиннi ерозiї, контактна кровоточивiсть i поверхневi виразки.
462. Особливостi оперативного втручання при гнильному парапроктитi.
Див. пит № 420.
463. Симптоматика неспецифiчного виразкового колiта важкоi ступенi.
Тяжка форма неспецифiчного виразкового колiту найчастiше буває при тотальному ураженнi, особливо з гострим, а також хронiчним рецидивним перебiгом захворювання. Температура тiла в таких хворих пiдiймається до 39-40о С, виникають проноси (бiльше 10 разiв за добу) iз слизом, кров'ю i гноєм, блювання, наростає тяжка iнтоксикацiя, схуднення на 25-30 кг, рiзко виражена анемiя, лейкоцитоз iз зсувом лейкоцитарної формули влiво, значнi змiни бiлкового й електролiтного обмiнiв. При ендоскопiчному дослiдженнi товстої кишки в її просвiтi виявляють кров, слиз, гнiй, фiбринний налiт, часто псевдополiпи й майже повну вiдсутнiсть слизової оболонки.
464. Корекцiя водно-електролiтного та бiлкового обмiну при анаеробному парапроктитi.
ВВедення рідин під контролем діурезу, гематокриту, ЦВТ, електролітного балансу, в середньому за добу парентерально повинно вводитися 5 л і більше рідини.
465. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i полiпоза.
При хронiчному перебiгу неспецифiчного виразкового колiту уражається слизова оболонка кишки й випинання острiвцiв непошкодженої слизової на фонi множинних глибоких виразок створює враження наявностi полiпiв, так званий псевдополiпоз. Детально зiбраний анамнез, особливостi клiнiчного перебiгу захворювання, iригографiя та колоноскопiя виключають наявнiсть справжнiх полiпiв.
466. Причини виникнення нориць прямоi кишки.
Прямокишковi норицi виникають, в основному, на грунтi гострого парапроктиту. Причинами хронiчних нориць є:
- розкриття гнiйного парапроктиту без висiкання крипти;
- скорочення зовнiшнього сфiнктера заднього проходу, при якому стискається канал норицi й затримується видiлення його вмiсту;
- понижена опiрнiсть до iнфекцiї й незадовiльна регенеративна здатнiсть тканин;
- постiйне iнфiкування норицевих ходiв;
- епiтелiзацiя норицевих ходiв.
467. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i дивертикульоза.
Одним з основних проявiв неспецифiчного виразкового колiту вважають бiль у животi й проноси з випорожненнями вiд 3 до 20 й бiльше разiв на добу. Причому, при дефекацiї видiляється сумiш рiдкого калу, слизу й кровi. У мiру прогресування захворювання бiль носить перемiжний характер i локалiзований за ходом товстої кишки. Остання пальпаторно спазмована й болюча. Частi проноси призводять до зневоднення, втрати електролiтiв, бiлка й анемiї. Хворi марнiють, виникають сильно вираженi прояви iнтоксикацiї, пiдвищується температура тiла до 40о С й пригнiчується психiка. Характернi також тахiкардiя, зниження артерiального тиску, авiтамiнози й набряки. У загальному аналiзi кровi виявляють гiпохромну анемiю, лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули влiво й збiльшену ШОЕ. У плазмi кровi вiдзначають зниження вмiсту iонiв калiю й натрiю та рiвня загального бiлка, особливо альбумiну. Надалi виникають прогресуючi дегенеративнi змiни паренхiматозних органiв.
Ендоскопiчно (ректороманоскопiя, фiброколоноскопiя) спостерiгають гiперемiю слизової оболонки, набряк, контактну кровотечу, множиннi ерозiї, виразки, гнiйнi й некротичнi нашарування. При тяжкому перебiгу захворювання колоноскопiя або iригоскопiя завжди приховує в собi небезпеку перфорацiї чи гострої дилятацiї кишки, тому бiльш рацiонально її проводити в перiод стихання запального процесу. Пiд час оглядової рентгеноскопiї органiв черевної порожнини у випадках захворювання, ускладненого гострою токсичною дилятацiєю, виявляють розширену (вiд 10 до 20 см i бiльше) пневматизовану кишку. При перфорацiї ж кишки наявнi ознаки пневмоперитонеуму (повiтря пiд правим куполом дiафрагми). Контрастне iригоскопiчне дослiдження в таких хворих дає можливiсть констатувати про наявнiсть симптому "водопровiдної труби". Випинання залишкiв збереженої слизової оболонки на фонi множинних виразок i рубцевих змiн стiнок кишки при псевдополiпозi створює рентгенологiчну реальнiсть симптому "прострiленої мiшенi"
При дивертикульозі можуть бути подібні розлади з боку ШКТ, але як правило контрастна рентгенографія дозволяє розставити всі крапки над і. Не виявляються с-ми водопровідної труби і простріленої мішені, характерні випинання стінок кишки. Відмінності будуть також при колоноскопії.
468. Класифiкацiя нориць прямоi кишки.
I. За етiологiєю й патогенезом:
1. Вродженi.
2. Набутi (травматичнi, запальнi, на грунтi пухлин).
II. За характером iнфекцiї:
1. Вульгарнi.
2. Анаеробнi.
3. Специфiчнi (туберкульознi, сифiлiтичнi, актиномiкотичнi тощо).
III. За анатомiчними ознаками:
1. Залежно вiд сполучення з просвiтом кишки (повнi, неповнi, внутрiшнi, зовнiшнi).
2. За вiдношенням до зовнiшнього сфiнктера (iнтрасфiнктернi, транссфiнктернi, екстрасфiнктернi).
3. Залежно вiд первинної локалiзацiї запального процесу (пiдшкiрнi, пiдслизовi, iшiоректальнi, пельвiоректальнi).
4. Залежно вiд розташування зовнiшнiх i внутрiшнiх фiстульних ходiв (шкiрнi, маргiнальнi, на рiвнi крипт).
5. За формою нориць (простi - прямолiнiйнi, складнi - звивистi та з наявнiстю порожнин).
Видiляють 4 ступенi складностi екстрасфiнктерних нориць:
I ступiнь - рубцевi й запальнi змiни вiдсутнi.
II ступiнь - рубцевий процес навколо внутрiшнього отвору норицi без запальних змiн у параректальнiй клiтковинi.
III ступiнь - гнiйнi порожнини або iнфiльтрати в параректальнiй клiтковинi без рубцiв навколо внутрiшнього отвору.
IV ступiнь - значнi iнфiльтрати або гнiйнi порожнини в параректальнiй клiтковинi й обширний рубцевий процес навколо внутрiшнього отвору.
469. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i дизентерii.
Одним з основних проявiв неспецифiчного виразкового колiту вважають бiль у животi й проноси з випорожненнями вiд 3 до 20 й бiльше разiв на добу. Причому, при дефекацiї видiляється сумiш рiдкого калу, слизу й кровi. У мiру прогресування захворювання бiль носить перемiжний характер i локалiзований за ходом товстої кишки. Остання пальпаторно спазмована й болюча. Частi проноси призводять до зневоднення, втрати електролiтiв, бiлка й анемiї. Хворi марнiють, виникають сильно вираженi прояви iнтоксикацiї, пiдвищується температура тiла до 40о С й пригнiчується психiка. Характернi також тахiкардiя, зниження артерiального тиску, авiтамiнози й набряки. У загальному аналiзi кровi виявляють гiпохромну анемiю, лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули влiво й збiльшену ШОЕ. У плазмi кровi вiдзначають зниження вмiсту iонiв калiю й натрiю та рiвня загального бiлка, особливо альбумiну. Надалi виникають прогресуючi дегенеративнi змiни паренхiматозних органiв.
Ендоскопiчно (ректороманоскопiя, фiброколоноскопiя) спостерiгають гiперемiю слизової оболонки, набряк, контактну кровотечу, множиннi ерозiї, виразки, гнiйнi й некротичнi нашарування. Пiд час оглядової рентгеноскопiї органiв черевної порожнини у випадках захворювання, ускладненого гострою токсичною дилятацiєю, виявляють розширену (вiд 10 до 20 см i бiльше) пневматизовану кишку. При перфорацiї ж кишки наявнi ознаки пневмоперитонеуму (повiтря пiд правим куполом дiафрагми). Контрастне iригоскопiчне дослiдження в таких хворих дає можливiсть констатувати про наявнiсть симптому "водопровiдної труби". Випинання залишкiв збереженої слизової оболонки на фонi множинних виразок i рубцевих змiн стiнок кишки при псевдополiпозi створює рентгенологiчну реальнiсть симптому "прострiленої мiшенi"
Гостра дизентерiя перебiгає з кров'янистими проносами, пiдвищеною температурою тiла, болем у животi. Бактерiологiчне дослiдження калу дає можливiсть виявити дизентерiйнi палочки й уточнити дiагноз.
470. Контрастна фiстулографiя при норицях прямоi кишки.
Фістулографія - рентгенологічне досліджея нориць прямої кишки. На основі фістулограм можна судити про нарямок і розгалуження норицевого ходу, його довжину і ширину, про наявність порожнин і запливів в параректальні клітковинні простори, про локалізацію вн. отвору нориці. ВВедення контрастної речовини в нориці здійснюється при допомозі спеціальних канюль з вакуумними присосками.
471. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i рака товстоi кишки.
Рак товстої кишки, зокрема його ентероколiтична й токсикоанемiчна форми, також часто може симулювати неспецифiчний виразковий колiт. Iригоскопiя, фiброколоноскопiя з бiопсiєю й подальшим гiстологiчним дослiдженням майже завжди допомогають дiагностувати раковий процес.
Ознаки НВК див у пит. № 469.
472. Передоперацiйна пiдготовка при норицях прямоi кишки.
- з моменту надходження в стаціонар - легка, безшлакова дієта;
- напередодні операції хворий невечеряє;
- ставлят дві очисні клізми (увечері і вранці);
- після ранкової очисної клізми хворий не снідає;
- в пряму кишку на 30 хв вводятьгазовідвідну трубку;
- промежину і лдобок хворого бриють;
- до операції ділянку промежини обробляють 2 рази в день 1% спиртовим р-ном йоду.
473. Диференцiальна дiагностика неспецифiчного виразкового колiта i мегаколон.
Одним з основних проявiв неспецифiчного виразкового колiту вважають бiль у животi й проноси з випорожненнями вiд 3 до 20 й бiльше разiв на добу. Причому, при дефекацiї видiляється сумiш рiдкого калу, слизу й кровi. У мiру прогресування захворювання бiль носить перемiжний характер i локалiзований за ходом товстої кишки. Остання пальпаторно спазмована й болюча. Частi проноси призводять до зневоднення, втрати електролiтiв, бiлка й анемiї. Хворi марнiють, виникають сильно вираженi прояви iнтоксикацiї, пiдвищується температура тiла до 40о С й пригнiчується психiка. Характернi також тахiкардiя, зниження артерiального тиску, авiтамiнози й набряки. У загальному аналiзi кровi виявляють гiпохромну анемiю, лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули влiво й збiльшену ШОЕ. У плазмi кровi вiдзначають зниження вмiсту iонiв калiю й натрiю та рiвня загального бiлка, особливо альбумiну. Надалi виникають прогресуючi дегенеративнi змiни паренхiматозних органiв.
Ендоскопiчно (ректороманоскопiя, фiброколоноскопiя) спостерiгають гiперемiю слизової оболонки, набряк, контактну кровотечу, множиннi ерозiї, виразки, гнiйнi й некротичнi нашарування. При тяжкому перебiгу захворювання колоноскопiя або iригоскопiя завжди приховує в собi небезпеку перфорацiї чи гострої дилятацiї кишки, тому бiльш рацiонально її проводити в перiод стихання запального процесу. Пiд час оглядової рентгеноскопiї органiв черевної порожнини у випадках захворювання, ускладненого гострою токсичною дилятацiєю, виявляють розширену (вiд 10 до 20 см i бiльше) пневматизовану кишку. При перфорацiї ж кишки наявнi ознаки пневмоперитонеуму (повiтря пiд правим куполом дiафрагми). Контрастне iригоскопiчне дослiдження в таких хворих дає можливiсть констатувати про наявнiсть симптому "водопровiдної труби". Випинання залишкiв збереженої слизової оболонки на фонi множинних виразок i рубцевих змiн стiнок кишки при псевдополiпозi створює рентгенологiчну реальнiсть симптому "прострiленої мiшенi"
мегаколон (хв. Гіршпрунга)
Зміни гістоструктури інтрамурального нервового апарату в товстій кишці. Не може відбуватися перистальтика.
Провідний с-м - хронічний закреп з перших тижнів і розвиток хронічної калової інтоксикації, метеоризм, розширення сигмовидноїкишки, збільшення живота,, бочкоподібна ф-ма ГК, видима перистальтика ч/з пер.чер. стінку. При пальпації -''с-м глини'', тобто після пальпації залишаються втиснення на пер. чер. стінці. порушений заг. стан, відставання у фізичному ф розумовому розвитку. Анемія виснаження. Рентгенологічно: роздуті і розширені петлі товстої кишки, високе стояння діафрагми. Основні ознаки- наявність звуженої ділянки і супрастенотичного розширення вищележачих відділів. Можливі копроліти.
474. Методи оперативних втручань при норицях прямоi кишки.
Оперативне втручання показане, якщо нориця довго не загоюється або закривається на короткий час i знову вiдкривається пiсля загострення запального процесу. У хворих з iнтрасфiнктерними норицями застосовують операцiю Габрiеля. Її суть операцiї полягає в тому, що норицю розсiкають вiд внутрiшнього до зовнiшнього отвору . Шкiру, що покриває норицю, висiкають у виглядi трикутника. Вершина трикутника охоплює внутрiшнiй отвiр, а основа розташована назовнi.У випадку проходження норицi через внутрiшнi частини сфiнктера (транссфiнктерна нориця) пiд час видалення каналу норицi пошкоджуються волокна сфiнктера. Для вiдновлення розсiченої дiлянки сфiнктера накладають вузловi або П-подiбнi кетгутовi шви.
При екстрасфiнктерних норицях застосовують такi операцiї:
Рижих-I - висiкають норицевий хiд у промежиннiй ранi до стiнки прямої кишки й вiдсiкають в основi. Куксу норицевого ходу вишкрябують ложкою Фолькмана, обробляють розчином йоду i вшивають у два або три шари кетгутовими швами. При цьому оточуючими тканинами прикривають вшиту куксу норицевого ходу. Операцiю завершують дозованою сфiнктеротомiєю внутрiшнiх волокон. Цей метод застосовують при локалiзацiї внутрiшнього отвору норицi в заднiй криптi.
Рижих-II використовують у випадку розмiщення внутрiшнього отвору норицi в переднiй криптi або на боковiй стiнцi. Висiкання норицi в промежиннiй ранi проводять так само, як i при першому варiантi. Далi над внутрiшнiм отвором норицi вiдсепаровують клапоть слизової оболонки шириною 1-1,5 см i довжиною до 4 см. Внутрiшнiй отвiр норицi зашивають вузловими кетгутовими швами. Для цього нитки зав'язують пiсля видалення ректального дзеркала. Зверху накладають декiлька швiв мiж вiдсепарованим i частково вiдсiченим надлишком клаптя слизової й дистальним краєм рани. У кiнцi операцiї проводять задню дозовану сфiнктеротомiю.
За Блiннiчевим отвiр у слизовiй оболонцi прямої кишки закривають кетгутовими швами у два поверхи. Вiдсепаровують слизову над вшитим отвором, фiксують за пiдслизовий шар кетгутовими швами до м'язової оболонки й пiдшивають шовковими швами до перианальної шкiри. Iнколи мобiлiзований клапоть пiдтягують донизу. Мобiлiзований слизово-м'язовий клапоть пiдшивають так, щоб укол голки проходив бiля краю рани перехiдної складки, а викол - в основi мобiлiзованого клаптя. Пiсля цього окремими шовковими швами фiксують край клаптя до перианальної шкiри.
Лiгатурний метод (за Гiпократом). На стiнцi анального каналу висiкають внутрiшнiй отвiр норицi й перианальну шкiру разом iз вузькою стрiчкою слизової оболонки. У це ложе вкладають шви N 6 i затягають волокна сфiнктера. Таким чином, нитка перетягує до 1,5 см товщиною стiнку кишки й волокна сфiнктера. Лiгатуру повторно дотягають бiльше до повного прорiзання тканин i перерiзання перемички iз сфiнктера й клiтковини. Приблизно через два тижнi волокна сфiнктера поступово зростаються.
При екстрасфiнктерних норицях I ступеня складностi застосовується операцiя Рижих або Блiннiчева, чи висiкання норицi з вшиванням сфiнктера. При норицях II ступеня висiкаються норицi з вшиванням сфiнктера, III ступеня - операцiя Блiннiчева або лiгатурний метод. При норицях IV ступеня складностi використовують лiгатурний метод.
475. Лiкування неспецифiчного виразкового колiта легкоi ступенi.
Головну роль при цьому вiдводять парентеральному харчуванню хворих iз тяжким загальним виснаженням (гiдролiзат казеїну, амiнопептид, амiнозол, вамiн, альвезин, морiамiн, iнтралiпiд, лiпофундiн, глюкоза тощо). Вводяться також електролiти (хлорид натрiю, сульфат магнiю, хлорид калiю, панангiн) та вiтамiни (В6, В12, С, К, РР тощо).
при потребi треба також вiдносити антибактерiальнi середники, антидiарейнi препарати, стероїднi гормони й загальнозмiцнюючi засоби.
Важливим фактором у лiкуваннi таких хворих вважають дiєту (стiл № 4). При цьому рекомендують приймати їжу до 6 разiв на добу малими порцiями, вилучивши з неї цiльне молоко, фрукти, овочi, пшеничний i житнiй хлiб. Можна призначати нежирне м'ясо й рибу. Виправдало себе також парентеральне введення вiтамiнiв В, С, А та фолiєвої кислоти.
Основними протизапальними засобами вважають: сульфасалазопрепарати (сульфасалазин, салазопiрин), салiцилазосульфанiламiди (салазопiридозин, салазодиметоксин) i кортикостероїди. Практика показала, що сульфасалазин є одним iз кращих протирецидивних засобiв.
У хворих iз легкою формою сульфасалазин застосовують у дозi близько 5 г на добу, а салазопiридазин i салазодиметоксин - близько 2 г протягом того ж часу. Курс лiкування повинен продовжуватись 1-2 мiсяцi. Для мiсцевої стероїдної терапiї використовують преднiзолон у виглядi порошку в дозi 60-80 мг або ж гiдрокортизон - до 125 мг. Їх розчиняють у 100 мл фiзрозчину i вводять ректально крапельно один раз на добу протягом 3-4 тижнiв.
476. Ведення хворих пiсля операцii при норицях прямоi кишки.
- знеболення впродовж 1 тижня після операції;
- перев'язки щоденно;
- режим активний;
- харчування безшлакове і в той же час калорійне;
- медикаментозна затримка випорожнень
- після перших випорожнень хворих переводят на загальний режим і розширену дієту;
477. Лiкування неспецифiчного виразкового колiта середньоi ступенi важкостi.
Аналогічно до легкого. Див. пит. № 475.
478. Причини виникнення гемороя.
Виникнення геморою пов'язане з такими факторами, як функцiональна недостатнiсть сполучної тканини, пiдвищення венозного тиску при закрепах, тяжка фiзична праця, малоактивний спосiб життя, вагiтнiсть, зловживання алкогольними напоями, гостра їжа. Механiзм розвитку геморою пов'язаний iз порушенням вiдтоку кровi по венулах вiд кавернозних тiлець i гiперплазiя тiлець дистального вiддiлу прямої кишки. Кавернознi тiльця, зазвичай, зосереджуються в дiлянцi основи морганiєвих колон анального каналу. Наявнiсть прямих артерiовенозних анастомозiв зумовлює при геморої кровотечу артерiального характеру.
479. Лiкування неспецифiчного виразкового колiта важкоi ступенi.
При тяжких формах виразкового колiту з блискавичним перебiгом i частою блювотою лiкування треба почати з внутрiшньовенного введення 350-380 мг гiдрокортизону на добу. При цьому процедури повиннi продовжуватись до появи позитивного клiнiчного ефекту й реалiзацiї можливостi переходу на ентеральне лiкування. Такий перiод триває в середньому 6-7 дiб. Надалi преднiзолон рекомендують приймати через рот.
Сульфасалазопрепарати вживають у такiй же дозi, як при середньотяжкiй формi перебiгу хвороби. Оскiльки у хворих при цiй формi захворювання значно порушуються водно-електролiтний i бiлковий обмiни, виникають виражена iнтоксикацiя й анемiя, доцiльно проводити адекватну корегуючу терапiю (внутрiшньовенно - фiзiологiчний розчин NaCl, глюкоза, хлористий калiй, альбумiн, гемодез, протеїн, цiльна кров), а також використовувати гемодiалiз i оксигенобаротерапiю.
Абсолютним показом до застосування хiрургiчного лiкування є наявнiсть таких ускладнень неспецифiчного виразкового колiту: перфорацiя стiнки кишки, гостра токсична дилятацiя, стеноз, профузна кровотеча й малiгнiзацiя. Методом вибору операцiї при такiй патологiї треба вважати колпроктектомiю з виведенням кiнцевої iлеостоми.
Однак при перфорацiї товстої кишки або токсичнiй дилятацiї об'єм оперативних втручань може бути обмеженим до колектомiї з огляду на те, що проктектомiя проводитиметься як наступний етап.
Для хворих iз тотальним виразковим колiтом iз хронiчним тяжким перебiгом i без тенденцiї до видимого покращання доцiльне радикальне оперативне втручання в плановому порядку - колпроктектомiя з виведенням iлеостоми. При такiй тактицi пiсляоперацiйна летальнiсть зменшується в 5-6 разiв порiвняно з палiативними операцiями, що проводилися ранiше.
480. Класифiкацiя гемороя.
Геморой за етiологiчними ознаками подiляють на вроджений i набутий, за локалiзацiєю - на внутрiшнiй (пiдслизовий), зовнiшнiй i змiшаний (комбiнований).
За клiнiчним перебiгом геморой буває: гострий i хронiчний, неускладнений i ускладнений (тромбоз, защемлення гемороїдальних вузлiв). Також розрiзняють первинний i вторинний геморой (при цирозах печiнки, захворюваннях серцево-судинної системи, пухлинах).
481. Показання до операцii при неспецифiчному виразковому колiтi.
Абсолютним показом до застосування хiрургiчного лiкування є наявнiсть таких ускладнень неспецифiчного виразкового колiту: перфорацiя стiнки кишки, гостра токсична дилятацiя, стеноз, профузна кровотеча й малiгнiзацiя.
482. Лiгатурний метод лiкування екстрасфiнктерних нориць.
На стiнцi анального каналу висiкають внутрiшнiй отвiр норицi й перианальну шкiру разом iз вузькою стрiчкою слизової оболонки. У це ложе вкладають шви N 6 i затягають волокна сфiнктера. Таким чином, нитка перетягує до 1,5 см товщиною стiнку кишки й волокна сфiнктера. Лiгатуру повторно дотягають бiльше до повного прорiзання тканин i перерiзання перемички iз сфiнктера й клiтковини. Приблизно через два тижнi волокна сфiнктера поступово зростаються
483. Вибiр методу оперативного лiкування при неспецифiчному виразковому колiтi.
Методом вибору операцiї при такiй патологiї треба вважати колпроктектомiю з виведенням кiнцевої iлеостоми.
Однак при перфорацiї товстої кишки або токсичнiй дилятацiї об'єм оперативних втручань може бути обмеженим до колектомiї з огляду на те, що проктектомiя проводитиметься як наступний етап.
Для хворих iз тотальним виразковим колiтом iз хронiчним тяжким перебiгом i без тенденцiї до видимого покращання доцiльне радикальне оперативне втручання в плановому порядку - колпроктектомiя з виведенням iлеостоми. При такiй тактицi пiсляоперацiйна летальнiсть зменшується в 5-6 разiв порiвняно з палiативними операцiями, що проводилися ранiше.
484. Клiнiка гемороя.
Клініка: - спочатку неприємні відчуття в діл анусу, ­ при порушенні дієти, розладах ф-ції ШКТ
- потім - кровотеча під час дефекації (і після неї)
- болі ( під час дефекації, деякий час після неї)
- свербіж (з'являється внаслідок мацерації шкіри при слизових виділеннх з кишки, що може призвести до екземи)
- випадіння гемороїдальних вузлів:
1 ст - вузли назовні тільки під час дефекації, самостійно вправляються.
2 ст - вузли випадають при дефекації, фіз навантаженні, вправляються рукою.
3 си - випадають при незначному фіз навантаженні, самостійно не вправляються.
485. Оксигенобаротерапiя в лiкуваннi неспецифiчного виразкового колiта.
При тяжких формах виразкового колiту з блискавичним перебiгом i частою блювотою при розвитку вираженої інтоксикації та анемії призаначають ГБО.
486. Фiзiотерапевтичнi методи лiкування нориць прямоi кишки.
Застосовують сидячi ванни й зiгрiваючi компреси з 20 % етилового спирту. Також призначають фiзiотерапевтичнi процедури (кварцування, УВЧ, мiсцева дарсонвалiзацiя, електрофорез з 1 % розчином йодиду калiю, 1 % розчином новокаїну), промивання норицi слабкими розчинами антисептикiв.
487. Показання до гемосорбцii при неспецифiчному виразковому колiтi.
При тяжких формах виразкового колiту з блискавичним перебiгом i частою блювотою при розвитку вираженої інтоксикації та анемії призаначають гемосорбцію.
488. Методи обстеження при гемороi.
1. Анамнез i фiзикальнi данi.
2. Огляд анальної дiлянки.
3. Пальцеве дослiдження прямої кишки.
4. Дослiдження прямої кишки ректальним дзеркалом.
5. Ректороманоскопiя.
6. Загальний аналiз кровi та сечi.
7. Коагулограма.
8. Осадовi реакцiї (реакцiя Васермана).
489. Внутрiректальне введення медикаментiв при лiкуваннi неспецифiчного виразкового колiта.
Для мiсцевої стероїдної терапiї використовують преднiзолон у виглядi порошку в дозi 60-80 мг або ж гiдрокортизон - до 125 мг. Їх розчиняють у 100 мл фiзрозчину i вводять ректально крапельно один раз на добу протягом 3-4 тижнiв.
При ерозивному проктитi й проктосигмоїдитi застосовують 5 % (100,0 мл) розчин коларголу або настiй ромашки в мiкроклiзмах.
491. Розмiщення вiддiлiв товстоi кишки по вiдношенню до очеревини.
Поперечноободова - інтраперитонеально;
Висхідна і низхідна - мезоперитонеально;
Сигмовидна - інтраперитонеально;
Сліпа - може бути мезо-, а може бути інтраперитонеально;
Верхня третина прямої кишки - інтраперитонеально;
Середня третина прямої кишки - мезоперитонеально;
Нижня третина прямої кишки - екстраперитонеально.
492. Консервативне лiкування гемороя.
Консервативне лiкування проводиться у хворих iз неускладненим гемороєм (I ступiнь захворювання). Лiкування повинно бути комплексним i включати дiєтотерапiю, медикаментознi засоби та фiзiопроцедури.
Дiєтотерапiя полягає у виключеннi з рацiону гострих та солоних страв, їжi з великою кiлькiстю шлакiв. Для лiкування таких хворих застосовують масаж через пряму кишку, рекомендують носiння бандажiв. Також призначають клiзми (мiкроклiзми з теплої води, жировi, в'яжучi середники, антисептики), тепло у виглядi сидячих ванн, душ на промежину, зiгрiваючi компреси.
При загостреннi геморою застосовують примочки з холодної води, прохолоджуючi примочки iз свинцевої води або фурацилiну.
Медикаментозна терапiя полягає в призначеннi кровозупинних i знеболюючих засобiв, антисептикiв, протизапальних i в'яжучих препаратiв (орально, внутрiшньовенно, а також мiсцево у виглядi ректальних свiчок).
Застосовують фiзiотерапевтичнi методи (УВЧ, дарсонвалiзацiю), лiкувальну фiзкультуру для змiцнення м'язiв черевного пресу та дiафрагми, тазу, курортне лiкування (сiрководневi ванни, грязевi й радоновi курорти).
493. Функцiя товстоi кишки.
Моторна, всмоктувальна, видільна.
Завдяки діяльності мікрофлори приймає участь у обміні віт. В і віт. К.
493? Функцiя прямої кишки.
- естетична (це про розу в попі при геморої)
- какальна (транспортна, транзитом - в унітаз, або під кущик)
- пердільна (увага! вогненебезпечно!)
- депо калу (цікаво, скільки кілограмів калу може депонувати пряма кишка?)
- півняча (в місцях позбавлення волі, за виключенням медакадемії).
494. Оперативне лiкування трiщин прямоi кишки.
див. 408, 432,
495. Кровопостачання товстої кишки.
Права половина товстої кишки до селезінкового кута має кровопостачання із системи верхньої брижової артерії. Дистальна частина товстої кишки отримує кровопостачання із нижньої брижової артерії.
На протязі всієї товстої кишки проходять взаємо - зв'язані артеріальні аркади. Артеріальний зв'язок (arcus Riolandi) анастомозуюча a. colica media з a. colica sinistra з'єднує систему верхньої з системою нижньої брижових артерій
496. Консервативне лiкування трiщин прямоi кишки.
Див. пит. № 448.
497. Етiологiя неспецифiчного виразкового колiта.
Етiологiя неспецифiчного виразкового колiту до цього часу остаточно ще не з'ясована. Найчастiше цим недугом страждають у вiцi вiд 20 до 40 рокiв. Iнфекцiйний фактор у розвитку захворювання на сьогоднi не одержав визнання. Проте, оскiльки виключення з їжi харчових алергенiв (молоко, яйця) призводить до покращання перебiгу захворювання, то можна вважати, що розвитку запального процесу сприяє алергiя. Важливого значення в генезi цiєї патологiї надають також iмунологiчним порушенням. Адже в кровi хворого знайдено специфiчно сенсибiлiзованi на антиген слизової оболонки товстої кишки лiмфоцити й iмуннi комплекси. Реакцiя ж антиген-антитiло може призвести до розвитку колiту. В бiльшостi хворих iз хронiчним рецидивним неспецифiчним виразковим колiтом загострення процесу спричиняє стресова ситуацiя. Надалi, очевидно, виникають порушення мiкроциркуляцiї та клiтинних структур, а також потерпає транспортна система мембран клiтин, що переносять iони калiю й натрiю. З огляду на це, своєчасне виявлення захворювання, при якому процес ще локалiзований i має зворотну тенденцiю, може призвести до позитивного терапевтичного ефекту.
498. Оперативне лiкування гемороя.
Показаннями до хiрургiчного лiкування є частi кровотечi з гемороїдальних вузлiв, якi супроводжуються малокрiв'ям, великi вузли, що утруднють дефекацiю, запалення, випадiння й защемлення вузлiв.
Вiдомо понад 30 методiв видалення гемороїдальних вузлiв. Основними моментами операцiї є дивульсiя сфiнктера, висiкання й прошивання гемороїдальних вузлiв, розташованих у зонах на 3, 7 i 11 годин при положеннi хворого на спинi. Гемороїдальнi вузли вирiзають зовнi до середини , нiжку прошивають шовковою лiгатурою й видаляють. Найбiльш поширеним є метод за Мiлiганом-Морганом, який полягає у висiканнi вузлiв iз вiдновленням цiлiсностi слизової оболонки задньопрохiдного каналу.
У хворих з ускладненням вторинного геморою кровотечею, яка не пiддається консервативним методам лiкування, як правило, проводиться тiльки прошивання кровоточивих дiлянок.
499. Показання до призначення гормональних препаратiв при лiкуваннi неспецифiчного виразкового колiта
а) помiрно виражений перебiг хвороби або проктит - кортикостероїднi клiзми;
б) тяжкий перебiг - системне використання кортикостероїдiв;
в) хронiчний перебiг - кортикостероїди перорально,
500. Кровопостачання прямоi кишки
Кровопостачання прямої кишки здійснюють непарна верхня прямокишкова артнрія (гілка нижньої рижейкової артерії) і парні середні і нижні прямокишкові артерії. Середня прямокишкова артерія відходить від внутрішньої клубової або від вн. соромітньої артерії, ниж