МЕЛОДІЇ ТИШІ
УВАГА: ХРОПІННЯ

Третину життя людство проводить у тиші «солодких снів»… Чи завжди надії виспатись, а значить відпочити, виправдані затишком спалень, зручною постіллю? Чи знає лікар, турбуючись про здоров’я пацієнтів, що відбувається в їхніх спальнях? І чи це просто цікаво, чи це важливо знати? З пропедевтичного погляду така інформація є невід’ємною складовою оцінки стану здоров’я людини і в цілому визначає якість життя всієї сім’ї. А якщо «сімейним секретом» є хропіння? І очікування сну перетворюється в нічний кошмар для люблячих близьких? Секрет, який важко приховати від сусідів у нічній тиші сучасних багатоквартирних будинків, вагонах поїздів, комфортабельних апартаментах санаторіїв
і лікарняних палатах.

З історії

Відомі «історичні» факти про «нічні трелі» таких особистостей, як Вашингтон, Лінкольн, Рузвельт, Муссоліні, папа Іоанн Павло ІІ і багато інших, що не вплинуло на їх визнання і соціальний статус. Хрестоматійний приклад: британський прем’єр сер Уїнстон Черчилль, завжди із сигарою і келихом коньяку, вночі видавав трелі воістину сейсмічних масштабів. Численні коханці Катерини Великої скаржились на її звіряче хропіння. Однак ці факти слабка утіха як для «спокійно» сплячих «хропунів», так і для їхнього оточення, що позбавлене спокійного сну. Сьогодні науково доведеним є той факт, що «могутнє» чи «богатирське» хропіння не є ознакою здорового сну і богатирського здоров’я.

Епідеміологія хропіння

2-5% дорослого населення страждає на хворобу зупинок дихання під час сну і… хропе; кожна людина після 30 років під час сну постійно хропе, 4% чоловіків, 2% жінок (у менопаузі), 25% пацієнтів терапевтичних стаціонарів; 6-10% чоловіків з ожирінням, після 60 років періодично хропуть - 80%, а постійно – 30- 40 . «Хропунів» підстерігають серйозні життєві проблеми: денна сонливість – 90%, зниження лібідо - 20-28% (25% британських сімей вважають хропіння руйнівником сімейного життя), артеріальна та легенева гіпертензія – 50-90%, у них у 2-3 рази більший ризик ІХС, вдвічі – інсультів.

Увага! До 30% раптових смертей під час сну може бути пов’язано із зупинкою дихання, майже 3000 «хропунів» вмирають під час сну щорічно. Невблаганна статистика свідчить, що автокатастрофи у 8-10 разів частіше при тяжких формах хвороби через засипання за кермом.

З патофізіологічної сутності СДР – це епізоди сонного апное із зупинкою дихання і повною відсутністю дихального потоку повітря або його зниженням нижче 20% на рівні порожнини носа чи рота протягом не менше 10 секунд. При цьому киснева десатурація становить понад 4% при наявності у хворого під час неспання більше 90% сатурації. Причинами цих порушень можуть бути центральні порушення регуляції дихання, обструктивні та змішані. Полісомнографічні дослідження в лабораторії сну в Українському НДІ пульмонології та фтизіатрії дозволяють уточнити генез СДР. Хропіння в 95% випадків супроводжує синдром обструктивного апное сну (СОАС). Причинами СОАС можуть бути анатомічні порушення: викривлення носової перетинки, вроджене звуження глотки носових ходів, поліпи в носі, риніт, збільшення м’якого піднебіння і язичка, зміщення вниз нижньої щелепи (з порушенням прикусу) збільшення мигдалин, ожиріння, через яке ВДШ здавлюються жировими нашаруваннями.

Функціональні фактори і захворювання

Зниження тонусу м’язів глотки: власне сон, дефіцит сну і перевтома, прийом алкоголю, снодійних, седативних препаратів, куріння, зниження функції щитоподібної залози, менопауза, старість.

Хропіння – фактор ризику для серцево-судинної системи. СОАС – потенційно летальний стан, незалежний фактор ризику інсульту, інфаркту міокарда, раптової смерті. В основі цих даних при СОАС лежать гострі та хронічні патологічні реакції та геодинамічні порушення: безпосередньо під час обструкції ВДШ – гіпоксемія, гіперкапнія, високий від’ємний внутрішньогрудний тиск, епізоди мікропробуджень, гіперсимпатикотонія з вираженими коливаннями ЧСС, АД, зміни ударного об’єму ЛШ, порушенням ритму серця. Таким чином, сон у «хропунів» - вегетативний стрес-тест для серцево-судинної системи! Віддаленими наслідками СОАС під час неспання є артеріальна і легенева гіпертензія, гіпертрофія і дилатація порожнин серця, ранній атеросклероз, інфаркт міокарда, інсульт. Сьогодні не викликає сумніву той факт, що головний предиктор рефракторної АГ – кількість епізодів апное і гіпопное під час сну, може бути разів 10 і більше, тобто це ступінь дихальних порушень під час сну.

За якими ж симптомами можна розпізнати в пацієнті «хропуна» та запідозрити хропіння як винуватця нездоров’я?

Відомо, що «хропуни» мають досить характерний зовнішній вигляд, описаний ще Чарльзом Діккенсом у «Записках Піквікського клубу». Його Джо – товстун з короткою шиєю і червоним обличчям, який постійно засинав і починав хропіти в найнепередбачуваніших незручних ситуаціях. Запам’ятаємо в першу чергу фактори ризику: обхват шиї у жінок – 40 см, у чоловіків - 43 см і більше, талія, відповідно, 88 і 102 см і більше, куріння, алкоголь. Особливі скарги вночі на часту зміну положення тіла, підвищена рухливість рук і ніг, кошмарні сновидіння, мікропробудження з відчуттям задухи, серцебиттям, відчуттям страху, гастроезофагальний рефлекс (печія), ларинго- і бронхоспазм, поліурія, пітливість. Зранку головний біль, сухість в роті, сонливість (імперативні засипання під час бесіди, їди), хронічна втома, підвищена дратівливість, депресія, погіршення пам’яті, зниження інтелекту, зниження лібідо, імпотенція. Уважний лікар відзначить і відсутність афекту антигіпертензивної терапії під час сну (В-блокатори, салуретики). Слід звернути увагу на напади стенокардії і епізоди «німої» ішемії, які не знімаються нітратами.

Що робити?

Перше завдання – розпізнати «хропуна», з’ясувати ступінь складності проблеми, проконсультувати в лікаря-отоларинголога. Переконань у необхідності зниження маси тіла, відмови від куріння, вживання алкоголю, вживання їжі перед сном, нормалізації АТ. І головне – не нашкодити! Таким пацієнтам не слід призначати діуретики, В-блокатори, а також рекомендувати снодійні, седативні препарати.

Які наші можливості сьогодні?

Етіотропне лікування ожиріння, наслідків травм обличчя, рота, носа, хвороб нервової системи, ендокринної патології. Патогенетичне лікування: зниження системного АТ і АТ у легеневі артерії, антидепресанти, прогестерон, діуретик діакарб. Симптоматичне лікування: сон на боку або напівсидячи. Досить ефективний при призначенні «побутовим хропунам» новий лікарський препарат з рослинними компонентами «Сліпекс», який підвищує тонус м’язів м’якого піднебіння і язичка і зменшує вібрацію стінок глотки. Хірургічне лікування: увулопалатофарингопластика, корекція ожиріння,трахеотомія – тактика відчаю.

Комплексний підхід до лікування хропіння у лікарській практиці із застосуванням препарату «Сліпекс» може бути досить корисним як у медичному, так і в соціальному аспекті.

Неоніла Сливюк,

завідувачка центру мікрохірургії вуха та сурдоневрології