|
Консервативне лікування м'язової кривошиї повинно розпочинатися з моменту встановлення діагнозу. Для лікування застосовують масаж та лікувальну гімнастику, які виконуються щоденно, бажано після теплових процедур (озокерит, електрофорез).
Найбільш раціонально проводити ЛФК та масаж в медичних установах із подальшим їх повторенням в домашніх умовах.
Масаж і ЛФК виконують таким чином. Дитина лежить на столику обличчям догори, масажист утримує голову дитини, мати фіксує плечики.
Перша вправа. Погладжування хворого кивального м'яза (при цьому голова поступово нахиляється назад).
Друга вправа. Краєм долоні масажують кивальний м'яз у поперечному напрямі.
Третя вправа. II та III пальцями обох рук м'яз розхитують в боки, поступово пальці зміщуються вздовж усього м'яза.
Четверта вправа. Масаж обличчя і надщелепної ділянки; ці вправи запобігають атрофії обличчя.
П'ята вправа. Розтягування ураженого м'яза. Одна рука розташована на плечовому суглобі, друга - на нижній щелепі. Плавними рухами намагаються нахилити голову в протилежний бік.
Шоста вправа. Поворот голови у хворий бік. Голову дитини захоплюють обома руками і здійснюють плавний поворот обличчя в бік кривошиї, в бік ураженого кивального м'яза.
Кількість вправ поступово збільшують з 5-10 до 30-40 щоденно. Поступово повороти голови стають більш повними.
Масаж і гімнастику бажано комбінувати з курсом електрофорезу з KJ через день - 20-30 сеансів на курс. Ліжечко дитини у кімнаті повинно бути розташоване так, щоб, реагуючи на світло, звук, іграшку, дитина повертала голову в бік ураженого кивального м'яза, тим самим повторюючи коригуючі рухи.
Велике значення має фіксація голови в правильному положенні. Дітям до 6 місяців голову можна фіксувати ватно-марлевим "бубликом", чепчиком. Для старших дітей використовують картонно-ватні комірці Шанца. Висота комірця на здоровому боці повинна бути дещо меншою.
Своєчасне і наполегливе лікування забезпечує повне одужання у більшості дітей. Лише невелика кількість хворих підлягає оперативному лікуванню після 2-річного віку.
Після закінчення консервативного курсу лікування дитина підлягає диспансерному нагляду протягом усього періоду росту.
Основними показаннями до оперативного лікування є :
- Вимушене положення голови.
- Негативні результати активної та пасивної проб.
- Компенсаторні зміни черепа, хребта.
- Різке вкорочення та потовщення кивального м'яза.
Положення хворого - на спині з подушкою, розташованою під надпліччями; при цьому голова відхилена назад і в бік, протилежний кривошиї.
Знеболення загальне.
Техніка операції. Розріз здійснюють на 1,5 см вище ключиці, паралельно їй у ділянці розташування грудинної і ключичної ніжок кивального м'яза роблять розріз (мал. 21).
Мал. 21. Монополярна міотомія кивального м’яза
С.Т. Зацепін рекомендує дещо продовжити розріз латеральніше, щоб розсікти фасцію в боковому трикутнику шиї. Розсікають шкіру, platysma з поверхневою фасцією. Потім паралельно ключиці розсікають поверхневий листок фасції шиї, тобто фасціальне ложе кивального м'яза. Необхідно пам'ятати, що латеральніше від ключичної ніжки кивального м'яза вертикально проходить зовнішня яремна вена, яка позаду кивального м'яза впадає у венозний кут Пирогова (місце злиття внутрішньої яремної і підключичної вен, які утворюють плечоголовну вену), тому при розсіченні м'яза необхідна велика обережність.
Тупим шляхом, елеватором або зігнутим затискачем, виділяють спочатку грудну ніжку м'яза і поперечно його розсікають (деякі хірурги навіть проводять резекцію його протягом 1-1,5 см). Щоб запобігти кровотечі з м'яза, перед розтином його прошивають і перев'язують кетгутом. Потім виділяють ключичну ніжку м'яза і також поперечно його пересікають. При цьому голову хворого потрібно ще більше нахилити в бік, протилежний ділянці операції. Напружену власну фасцію також розсікають. Усі маніпуляції, особливо при розтині заднього листка фасції, повинні виконуватися дуже обережно, тому що за піхвою кивального м'яза розташовані великі судини шиї (мал. 22).
Мал. 22. Топографія ділянки m. sternocleidomastoideus:
1. m. sternocleidomastoideus (відведений всторону);
2. v. jugularis interna;
3. a. carotis communis.
На операційному столі проводиться спроба вивести голову в правильне положення. Якщо голову можна вивести в положення гіперкорекції, то операція завершується накладанням шовкових швів на шкіру (шви на м'язи не накладаємо).
Якщо голову неможливо вивести в правильне положення, то додатково здійснюють верхню міотомію (мал. 23).
Мал. 23. Біполярна міотомія кивального м’яза
Для цього роблять розріз довжиною 4 см від верхівки соскоподібного відростка вздовж кивального м'яза, розсікають фасцію кивального м'яза. М'яз тупо виділяють і поперечно розсікають (обережно - спереду розташований лицевий нерв!).
Після зашивання рани накладають ватно-марлеву пов'язку в положенні гіперкорекції голови. Після зняття швів (7-8 день) накладають торакокраніальну гіпсову пов'язку в положенні гіперкорекції, тобто голова повинна бути нахилена в бік, протилежний оперованій ділянці, повернута в сторону оперативної рани. Фіксація гіпсовою пов'язкою триває 5-6 тижнів (мал. 24).
Мал. 24. Гіпсова коригуюча торакокраніальна пов’язка в положенні гіперкорекції
Потім гіпсову пов'язку знімають і виготовляють знімний емалітиновий комірець типу Шанца, який носять 6 місяців. У цей час хворий отримує масаж, ЛФК (мал. 25).
Мал. 25. Фіксація голови комірцем Шанца
Ефективність оперативного лікування оцінюють за такими критеріями:
- Положення голови (правильне, неправильне).
- Обсяг рухів головою в трьох площинах:
- згинання в шийному відділі хребта;
- розгинання в шийному відділі хребта;
- нахил голови в боки;
- ротаційні рухи головою.
- Симетрія або асиметрія обличчя.
- Наявність викривлення хребта на рівні:
- шийного відділу;
- шийного і грудного відділів;
- шийного, грудного і поперекового відділів;
- Стан рубця:
- м'який, без зрощень із м'якими тканинами;
- щільний, при рухах головою втягується разом зі шкірою;
- наявність підшкірних ущільнень.
- Скарги хворого:
- відсутні;
- скарги на обмеження рухів головою, наявність викривлення обличчя, хребта, рубців.
------------------------------
Уроджена м’язова кривошия. Caput obstipum congenitum musculare: Учбовий посібник для лікарів-інтернів /М.Д. Процайло, В.С. Ревчук. – Тернопіль. – 2005. – 50 С.
Книга публікується зі згоди авторів
------------------------------
|
